У римо-католицькому костелі Святої Анни в Сторожинці відреставрували та оздобили позолотою вівтар Святого Антонія Падуанського.
Вівтар зберігся ще з часів будівництва храму, тобто з 1904 року. Скульптурі Святого Антонія вже понад 100 років.
Про це йдеться у публікації .
Нижня частина вівтаря вже давно потребувала капітальної реставрації. Верхню частину довелося змайструвати повністю, фігуру святого – відновити й оздобити.
“Вівтар опинився в домоуправлінні”
Настоятель храму, ксьондз Василь ЗІНИЧ розповідає, що всі роботи виконувалися парафіянами та священниками римо-католицької парафії. Кошти на це теж зібрали завдяки парафіянам.
– У 1946 році політична ситуація на Буковині змінилася. І священник Ігнатій Кукла, який тут був, передбачав, що будуть несприятливі часи. Він виїхав в Польщу і забрав найбільш цінні речі з костелу: парафіяльні книги, хроніки, деякі вівтарі і статуї. Цей один вівтар залишився, точніше його нижня частина.
– Який вигляд він мав в оригіналі, я не знаю, ще не встиг цього дослідити, фото теж не залишилося. Коли костел закрили за часів комуністичної влади, вівтар опинився в приміщенні колишнього домоуправління. Там він стояв аж до 1990 року, коли нашій громаді повернули костел. Його, як могли, пофарбували. З того часу минуло років тридцять, отож він уже давно потребував реставрації, – розповідає настоятель храму.
Реставрацію вівтаря розпочали минулого року. Найменше роботи та часу потребувала фігура Святого Антонія, бо вона бетонна. Працівники просто зняли з неї стару фарбу та заново пофарбували. Тож готова вона була ще минулого року.
“На реставрацію пішов рік”
– Верхню частину вівтаря ми вже самі добудували. Фігурка святого на ній – теж єдина, яка залишилася у костелі і пережила часи комунізму. На реставрацію вівтаря пішов рік. Ми не ставили перед собою якихось термінів. Все робилося у вільний час і на добровільних засадах. До роботи долучалися парафіяни, добродії, ті хто вміє працювати з деревом, знає справу реставрації. Тож зробили ми це спільними зусиллями. Двоє наших парафіян працювало в Польщі на фірмі із реставрації старих костелів. Вони прийшли й показали, як це роботи, зробили всю важку технічну роботу, – каже священник.
Згодом вже пішли й інші етапи роботи з деревом: шліфування, обробка від дерев’яного черв’яка та фарбування. Художниця із Сторожинця нанесла на вівтар позолоту.
– В дев’яностих роках він стояв спереду як основний вівтар, перед яким правилася служба. Та історично він був бічним. Де стояв точно, не знаємо. Потім в передній частині зробили ремонт, там встановили вівтар із мармуру. Та старий вівтар має історичну цінність, тож ми вирішили його зберегти, наскільки це можливо. Отже, відреставрували та встановили збоку.
” ”
