У художньому музеї презентували книгу оповідань “Долі з вогню, землі та любові” краєзнавця та колишнього сільського голови Чорнівки Георгія Боти.
Це перша художня книга пана Георгія, йдеться у публікації ” ” за 1-7 липня, пише molbuk.ua
“Оповідання – про людей на селі, вони охоплюють період від кріпацтва і до сьогодення. До більшості моїх історій сценарій написало саме життя, тож мені не довелося навіть нічого вигадувати, – каже Георгій Бота. – Мешкаю в Чорнівці майже 40 років. За цей час чув чимало цікавих оповідей про своїх односельчан. Вони потроху накопичувалися. Настав час їх написати. Ось, наприклад, є у нас в селі родина, на них кажуть “мадяри”. Чому саме так, мало хто знав. Я дослідив походження назви і виявив зворушливу історію кохання під час війни. Угорські солдати, які охороняли кордони Австро-Угорської імперії від росіян, таборилися у буковинських селах вздовж кордону. Один із них закохався у нашу дівчину-красуню Василину. Пізніше у них народився син”.
Раніше Георгій Бота обмежувався тим, що публікував оповіді у соцмережах. Пізніше деякі з них озвучили учасниці клубу “Успішна чернівчанка”.
Потроху прийшла популярність: історіями чорнівського письменника стали зачитуватися заробітчанки по всьому світу. Окрилений успіхом, пан Георгій вирішив видати друком книгу оповідань.
“Я написав її на одному диханні, – зізнається автор. – Щодня починав писати о сьомій ранку, закінчував в обід. Увесь день обдумував, як і що писати далі. Ідей було так багато, що іноді, траплялося, забував імена своїх героїв. Ввечері моя донька – філологиня за фахом – перевіряла написане. До 18-ти років я взагалі не знав української мови, бо виріс у румунській родині, тому й досі трапляються помилки у текстах. Добре, що для дружини та доньки українська мова є рідною, тож вони редагують твори. Це мої музи та моя підтримка”.
Співрозмовник зауважує, що книгу видав більше для душі, а не для зиску. Бо розуміє, що заробітку на цьому не матиме. Продає за символічною ціною – по сто гривень. Попри це, хоче й далі продовжувати письменницьку діяльність і вже мріє про наступну збірку, видання якої планує на осінь. Тільки би кошти на це були, додає, і дякує всім, хто допоміг фінансово з публікацією його “Доль”.
“Дуже хочу написати дитячу книжку. Про дружбу, пригоди, різні випадки з життя. Бо діти зараз зовсім не читають. А треба їх так зацікавити, щоби вони повернулися до книги”, – вважає Георгій Бота.
Донька письменника Олена Черниш захоплюється батьком і переконана, що він справжній талант.
“Наш дідусь також писав сценарії до різних свят, був творчою людиною. І я колись видала дві книги, казки писала. Тож у нас така династія. Тато цікавиться історією, збирає фольклор, записує народні пісні, багато часу проводить в архівах. Він дуже важко працює для того, щоби написати свої оповідання. Татова книга цінна тим, що у ній він застосовує місцеві діалекти. А ще вона написана простою, живою мовою, якою розмовляють у селі. Оповідання будуть пізнавальні також для тих, хто цікавиться історією рідного краю. Адже там багато документальних оповідей. Окрім того, батько має свій, дуже легкий, авторський стиль. Щиро бажаю йому успіхів на письменницькому шляху” – каже Олена Черниш.
” ”
