Туди досі не добралася цивілізація: там немає ні світла, ні зв’язку, ні газу.
Так живе невелике село Фальків нинішнього Вижницького району на Буковині. І здавалося би, як таке можливо у сучасному світі? Втім, фальківці живуть і навіть вважають себе цілком щасливими.
Про це йдеться у сюжеті Вікна-Новини, пише molbuk.ua
“Село Фальків. Кілька сотень років тому це був досить великий центр лісозаготівлі. Тут немає ні світла, ні газу, ні мобільного зв’язку, жодної цивілізації. І найцікавіше – тут досі живуть люди”, – зауважує кореспондент.
Сім’я Миколи – тутешні старожили. Колись було 3 тисячі людей.
“Ого, світла вже років 20 як нема”, – каже мешканець Фалькова Микола. – Дрова собі колемо зимою, треба робити та й робити.
Коли Микола був дитиною, світло ще мали. Погодинне, від сільського генератора.
Що сталося потім – добре описує Миколин батько: “Коли прийшла перебудова – всьо, світла нема”.
Селяни писали, просили відновити постачання світла, але відтоді так і залишилися в ізоляції. Частина місцевих виїхала, а родин із дітьми тут немає. До школи треба йти через гори. Інша частина почала шукати новий сенс життя.
У магазин ходять до села раз на тиждень за 16 кілометрів. Це займає увесь день. Там-таки й дізнаються новини. Від такого життя Микола свого часу намагався втекти, вчився у містечку за сотні кілометрів звідси, але щось потягнуло його додому.
Нині він і ще пів сотні тутешніх живуть за принципом “я тобі, ти мені”.
“Ходимо до вечора, щось крутимося, робимо. Якісь дрова пилимо”, – каже Микола. – Мені добре й тут. Віддихаю собі. А в місті що будеш? Мене не тягне. Тут тихо, маю спокій”.
Пані Любов приїжджає сюди на відпочинок, робить потроху ремонт у хаті.
“Ми о десятій вже тут спати лягаємо, бо рано піднімаємося. Я книжки тут читаю, поки видно. Тут тихо, спокійно. Мені такий відпочинок подобається. Відчуваю себе тут щасливою”, – зізнається жінка.
