Іван Бабинський та Тарас Волощук створили своє виробництво морозива в Чернівцях. Фірма знаходиться на вулиці Коломийській.
Один із засновників розповідає, що виробництво морозива розпочалося минулого року. Однак задум з’явився ще три роки тому, йдеться в пубілкації .
– Ми хотіли створити морозиво таким, щоб не було страшно дати своїм дітям, щоб було натуральним. Технологію запозичили за кордоном. У студентські роки мені пощастило працювати на компанію, яка виготовляє морозиво в Америці. Один сезон працював на виробництві і один – на точці продажу.
Морозиво в них називалося Blizzard, що в перекладі – “заметіль”. Ми не думали довго і вирішили нашу марку теж так назвати, бо в Україні вона не була зареєстрована. Морозиво ми виготовляємо за їхнім рецептом, – каже Іван Бабинський.
Тарас Волощук додає, що перед тим, як почати виробництво, вони відвідували різні заводи за кордоном, щоб ознайомитися з виробництвом.
– Ми були на виробництві в Румунії та в Італії. Рецептуру створювали десь пів року, не могли зрозуміти, чому не виходить. Наприклад, до морозива з полуниці ми додавали свіжі ягоди, але смак не виправдавав наших очікувань. Ми переробляли, пробували різні рецепти. Хотіли, щоб воно було ідеальним, як в Америці. І в нас таки вийшло, – каже Тарас.
– Сиділи ночами, вигадували смаки, рецепти. Створили 15 видів полуничного морозива і давали пробували знайомим, щоб вибрати один найкращий варіант. Завдяки таким опитуванням і обрали смаки, – каже Іван.
Згодом хлопці вийшли на український ринок, почали домовлятися з дистриб’юторами. Спочатку почали продаж в Чернівцях, а згодом і в інших містах України. Спочатку виробляли 16 видів морозива у банках, потім збільшили кількість. У майбутньому хочуть вийти на міжнародний ринок.
“Часто експериментуємо зі смаками”
Мене зустрічають перед входом. Вдягають у відповідний одяг, дають взуття та шапочку для волосся. Перше враження – тут дуже чисто. Саме приміщення невелике, всі працівники халатах, шапочках і рукавицях.
Про процес створення морозива розповіла технологиня Наталія Українець.
Вона каже, що молоко для морозива вони закуповують на фермі, а вершки – на молочному заводі. Показує прилад (пастеризатор), в якому готується суміш з молока і вершків.
– Молоко та вершки заливають у прилад та нагрівають до 35-40°. Окремо готуються сухі інгредієнти: цукор, стабілізатор, ванілін, сухе молоко – і додаються до рідких. Готова суміш проходить етап пастеризації, вона нагрівається до 75-80° і охолоджується. Таку суміш ми називаємо базою, – каже пані Наталія.
Сьогодні на виробництві саме готують партію персикового морозива. Для нього використовують наповнювачі – заморожений персик та персикове варення. Мені пощастило спробували тільки-но зроблене і ще не заморожене морозиво. За смаком воно і справді відрізняється від тих, що продають у магазинах.
Наступний апарат, який мені показують, – фризер. Туди заливають базу, вона змішується, збивається і підморожується. Спрацьовує стабілізатор і загущує суміш. Опісля фрезерувальник готовим морозивом наповнює банки та передає на столик, що поруч. Працівниці кладуть зверху фольгу, а спеціальний апарат її припаює. Далі банку закривають кришечкою та кладуть у коробки.
Підходимо до великого холодильника – це шокова кімната. Тут морозиво проходить останній етап.
– Морозиво перебуває в холодильнику щонайменше 2-4 години за температури від –30° до –35. Така низька температура потрібна для того, щоб у морозиві не утворювалися кристалики льоду, – пояснює дівчина.
Цього року фірма запустила виробництво морозива у стаканчиках під торговою маркою Lodi та мішки з морозивом.
Працівниці складають стаканчики у лотки, а фрезерувальник наповнює їх морозивом. Його складають у шокову кімнату, а потім пакують.
Далі йдемо в окрему кімнату, де зберігаються різні наповнювачі для морозива, як-от, шоколад Milka, арахіс, фундук, мигдаль, кольорова посипка, маршмелоу, арахісова паста та інші продукти.
– У нас нещодавно з’явилася ще одна новинка – морозиво з лавандою, чорницею і лавандовим бісквітом. Ми часто так експериментуємо, сидимо тут до ночі, пробуємо морозиво. І часто виходить якийсь новий унікальний смак, наприклад, банан і жуйка, банан і шоколад чи м’ята і шоколад. Всього є 25 різних видів.
“Карамель та печиво готуємо власноруч”
Печиво для деяких видів морозива, брауні та чизкейки на виробництві печуть власноруч. Крім того, самі готують карамель та обсмажують горіхи.
“У нас потрохи збільшуються масштаби виробництва. Тепер працюємо ще й в нічну зміну. За одну зміну виробляємо десь 300 кілограмів морозива, – додає технологиня.
Іван Бабинський також розповідає, що для того, щоб знайти хороших постачальників продуктів, довелося багатьох змінювати.
– Нам постачали полуницю. Спочатку була гарна, а потім почали завозити дуже маленьку. Довелося змінити постачальника. Наприклад, персики пробували завозити і з Одеси, зі Львова, але найсмачніші – з Києва, на цьому варіанті й зупинилися. Чорниця в нас – із Закарпаття, концентровані соки – з Хмельницького, полуниця – зі Львова. Намагалися підбирати надійних постачальників, щоб нас не підвели, – каже хлопець.
Він також пояснив, як зрозуміти, що морозиво не натуральне.
– Більшість виробників морозива використовує сухе молоко з водою. Туди додають масла, щоб воно мало відповідний відсоток жирності та підпадало під ДСТУ 4733 (пломбір). Тоді в складі написано: молоко відновлене чи вода. Наприклад, у нас на банці пише: вершки з коров’ячого молока та молоко незбиране, тобто справжнє, не змінене. До морозива додаємо невелику кількість сухого молока, воно з’єднує всі інгредієнти в одне. Маємо свою мінілабораторію, де перевіряємо всі продукти, які нам постачають. Молоко і вершки проходить три рівні очистки, – зазначає Іван.
