За твердженням науковців, його, ймовірно, зруйнував землетрус.
У червні 1908 року професор Чернівецького університету Володимир Мілкович провів археологічні розкопки на горі Цецино. Він хотів перевірити правдивість свідчень польського хроніста Яна Длугоша у XV столітті, що польський король Казимир Великий (1310-1370) наказав спорудити на Цецино фортецю. Протягом місяця археологи шукали фортифікаційні мури, заглиблюючись на три-чотири метри.
У лісі знаходили лицарські мечі
У результаті досліджень Мілкович дійшов висновку, що жодної фортеці на горі Цецино не було, а хроніст Длугош на багато століть ввів істориків в оману. Знайдені рештки укріплень і фундаментів професор визначив як вартову вежу (у розрізі максимально 20 метрів). Король Казимир Великий вирішив спорудити її на горі, щоби захистити кордон від татарських набігів. Усередині периметра вежі археологи розкопали велику кількість кісток тварин, спожитих вартовими, срібні монети молдавського воєводи Петра Мушата, угорського короля Людвіга та польські монети із XVII століття.
Мілкович зробив ще один цікавий висновок: у VIII-XI століттях на плато гори Цецино існувало поселення, яке було оточене подвійним захисним валом завширшки три метри і заввишки два. Відстань між валами становила до семи метрів, а між ними був глибокий рів. Значна кількість виявлених керамічних виробів із цікавими орнаментами, тотожними грецьким та римським, вказувала на те, що на горі було велике поселення, яке, можливо, було зруйноване зсувом грунту під час землетрусу.
У часи польсько-молдавського протистояння облюбували Цецино хрестоносці німецького ордена, лицарські мечі яких аж до ХХ століття знаходили в місцевому лісі.
Камінням вимощували вулиці, будували фундаменти
16 березня 1839 року чернівчани Іван Більчук та Костакі Ленкові знайшли на Цецино справжній скарб – 19 срібних прикрас загальною вагою 792 грами. На думку фахівців, вони належали до візантійсько-слов’янського періоду і датувалися рубежем першого тисячоліття. Історик Сергій Пивоваров детально описав ці жіночі прикраси: плетені шийні гриви, браслети, скроневе кільце, хрестик-кулон, підвіски з гірського кришталю. Вони виставлені в експозиції Мистецько-історичного музею у Відні.
Унікальна картосхема турецько-татарського нападу на Чернівці у травні 1664 року містить також зображення вежі на Цецино.
За розпорядженням австрійського військового губернатора Буковини генерала Габріеля фон Сплені, у 1775-1776 роках камінням із руїн цецинської вежі вимощували міські вулиці та будували фундаменти перших кам’яниць. Воно досі збереглося на вулицях Ніжинській та Ужгородській.
Австрійські лікарі вихваляли ліс на Цецино, як дуже корисний кліматичний курорт навіть для здорових людей.
У 1898 році міська рада спорудила на Цецино комунальний санаторій, де було 20 гостьових кімнат, які можна було орендувати для відпочинку. На його відкриття запросили не лише депутатів, а й журналістів усіх газет.
Легендою Цецино стала вілла відомого чернівецького лікаря Володимира Залозецького, куди заходили стомлені мандрівники підкріпитися свіжими яблуками. Після Першої світової війни його син Сергій, відомий політик, влаштував там унікальний етнографічний музей.
Щороку велика колона німецьких швабів, що мешкали на Роші, у барвистих національних костюмах і в супроводі музичної капели вирушала на гору Цецино, щоби влашувати там свято врожаю або літнього сонцестояння.
Зберігся переказ старожилів, що десь на Цецино існує таємний вхід у великі підвали, які закладені бочками із золотом, сріблом та коштовностями.
