23-27 жовтня у Чернівцях відбудеться шістнадцятий фестиваль комедії “Золоті оплески Буковини”. Минулої осені регіональний формат події було змінено на міжобласний, у фестивалі взяли участь театри з різних куточків країни. Які колективи представлять свої вистави на цьогорічній події, що передувало цим та іншим змінам, які відбулися в драмтеатрі імені Ольги Кобилянської з початку повномасштабного вторгнення – в інтерв’ю з директором музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Іваном Бутняком.
Перші виклики війни
Ще в час карантинного періоду певні театральні механізми зруйнувалися. Не проводились фестивалі, не грались вистави, хтось з працівників відійшов від роботи. З початком повномасштабного вторгнення перед нами постали нові виклики. Моїм головним завданням як керівника було повноцінно запустити театр у роботу, не тільки відновити сталі процеси, а й запустити нові.
Як і багато тилових театрів, ми займалися волонтерською діяльністю: в цехах плели маскувальні сітки, їздили з виїзними виставами для дітей переселенців, щоб підтримувати моральний стан людей. Згодом частина працівників долучилась до Збройних сил, а це означало, що потрібно було налагодити роботу замість них.
Ми вивели з репертуару ті вистави, які були недоречними, або ж мали слід російських авторів. Навіть, якщо це були казки для дітей. Потрібно було відчути, що потрібно зараз глядачу. Глядацьку публіку доповнило багато вимушених переселенців. Це люди, які ходили у харківські театри, а їх там ціла низка. Для них Чернівці – нові місто та театр. Вони не бачили репертуару та знайомились з нашою діяльністю.
Створення сцени-майстерні
Ідея створити малу сцену була дуже давно, адже наш театр чи не єдиний не мав камерної постійної сцени. Враховуючи обставини, в яких перебував театр через війну, створення сцени було безапеляційним рішенням для нас всіх. За 4 місяці без пошуку грантових надходжень завдяки допомозі місцевих меценатів та бюджету театру ми організували та запустили цей проєкт.
Мала сцена дає можливість робити паралелі та напрацьовувати різні матеріали на обох майданчиках одночасно. Таким чином, минулого сезону презентували глядачам дев’ять прем’єр на різних майданчиках. Раніше наш театр робив 3-4 прем’єри. Такі зміни дозволили колективу експериментувати над форматами, а глядачам побачити нові вистави.
Кадрова ситуація в театрі змінилася
Деякі актори перебувають на фронті, завдяки яким театр може продовжувати своє життя. До трупи долучаються нові виконавці. Це створює нові можливості для молодих акторів, які отримують шанс швидше проявити себе у значних ролях.
Зараз в Збройних силах – дев’ять працівників нашого театру. Хтось вже повертається до роботи, як-от Олексій Надкирничний, який встиг повоювати, лікувався після бойових дій і зараз вже включився в роботу як актор і працівник на адміністративній посаді. А хтось тільки зараз вступає до лав ЗСУ. Ростислав Муравін, наш молодий актор, який вимушено переїхав до Чернівців на початку повномасштабного вторгнення, досягнув призивного віку і мобілізувався до Сил оборони.
В останні роки до нашої команди долучилася хороша команда талановитих та перспективних молодих акторів з Харкова, Маріуполя, Полтави, Києва. Тут вони мають перспективні умови для старту, тому що наш театр забезпечує і житловими умовами, і хорошими ролями. Ця роль може бути значною і надати йому відповідну акторську практику, адже в довоєнний період не завжди була можливість запропонувати саме ту роль, про яку він мріяв. Можливо, раніше йому довелося б пройти більше етапів для досягнення цієї мети.
Відновлення фестивалю
Однією з рушійних та важливих для нас подій стало відновлення фестивалю “Золоті оплески Буковини”, який не проводився навіть під час Covid-19. Щоправда, з 2023 року він дещо змінив свій напрям. Ми вирішили запросити до участі ті театри, які мали труднощі з зустріччю з глядачами. Приїхали не всі, оскільки для багатьох було викликом організувати участь у фестивалі. Були театри з Дніпра, Луганська, Сум, два театри з Харкова, Києва і їх присутність зробила фестиваль – “фестивалем”. Сюди ж ми задіяли і нашу малу сцену на якій також презентували вистави.
Звичайно, велась дискусія з митцями, театрознавцями, театральними блогерами, з колегами про те, чи потрібен фестиваль місту та наскільки є доречним жанр комедії в цей час. За реакцією глядачів ми побачили, що зробили правильне рішення. Фестиваль вклав свою частину для загального театрального руху в Україні та став об’єднавчою силою. З проблемами зустрічаються всі, як і прифронтові, так і тилові театри і ми маємо підтримувати один одного.
“Золоті оплески Буковини 2024”
Зараз ми готуємось до проведення цьогорічних “Золотих оплесків Буковини”. Учасниками стануть театри зі Львова, Одеси, Харкова, Києва та Чернівців. Фестиваль єднання: кожен день буде присвячений регіонам Сходу, Півдня, Півночі-Центру та Заходу України. Глядач побачить вистави українських театрів, що працюють у різних умовах, які вони підготували в період війни.
Наш театр також готує прем’єру, показ якої відбудеться, як і на самому фестивалі, так і напередодні. Вистава називається “EX-Comedy літньої ночі, або який дурний весь рід людський”. Її режисером-постановником є заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. Прем’єра відбудеться 19 та 20 жовтня.
Театр навчився пристосовуватись до змін та бути гнучким
На сьогодні ми працюємо інакше, ніж до війни, і повернутися до попередніх умов уже не зможемо. Театр трансформується в щось нове. Сьогодні ми відчуваємо себе сильними, стійко приймаємо виклики війни і маємо плани на майбутнє. Для нас пріоритетом є активність глядачів: якщо люди приходять на вистави, нам не потрібно сумніватися в тому, чи потрібна наша робота. Якщо держава визнає театр об’єктом критичної інфраструктури – це свідчить про його важливість для країни. Війна проти української культури також триває і ми є невіддільною частиною цієї боротьби.
Авторка – Анастасія Гушул
” ”
–>
