Тут також робили гармати для військових кораблів Дунайського флоту, церковні дзвони, підсвічники, канделябри, панікадила, котли, блюда, каламарі, люльки, дрібні прикраси.
Серед продукції Садогурського монетного двору важливе місце посідали пам’ятні медалі. Їх карбували на високому художньому рівні, за всіма канонами європейського медальєрного мистецтва. Фахівець, який вирізьблював штемпелі для них, добре знався на всіх тонкощах роботи з металом. Цінність цих медалей полягає ще й в тому, що тільки на них зберігся портрет барона Гартенберга та вказано місце їх виготовлення “Садогура”.
На Садогурській монетарні відкарбували чотири типи пам’ятних медалей. Вони детально описані у спеціальних каталогах і зберігаються в колекціях багатьох музеїв Європи. Та через раритетність досить рідко потрапляють до аукціонних видань. У літературі з медальєрики є згадки про медалі, відкарбовані “фон Гартенбергом” для австрійських вельмож. Вони виготовлені зі срібла, діаметром 42 міліметри і вагою 25,48 грама. На них вміщено портрети австрійських царедворців часів імператриці Марії-Терезії.
На замовлення російського військового командування, на монетарні також відливали гармати. Ними планували оснастити новозбудовані кораблі Дунайського річкового флоту. Барон Гартенберг зобов’язався виготовити 48 гармат відповідних калібрів. Для цього використовували захоплені турецькі бронзові гармати.
Процес був досить тривалий і складний. Залучали ливарників, формувальників, свердлильників, карбувальників, столярів. Спершу на довгий дерев’яний стержень акуратно намотували льняний канат. Діаметр стержня і товщина канату мали відповідати калібру гармати. Потім їх обмащували товстим шаром легкоплавної глини й формували зовнішню форму гармати. На поверхні ствола виліплювали з воску вензелі, орнаменти, герби, написи, інколи навіть цілі присвяти. Прообраз гармати обмащували салом та жирами. Зверху накладали декілька шарів вогнетривкої глини з різними наповнювачами, секрети яких знали лише майстри. Отриманий глиняний кожух добре просушували та скріплювали металевими обручами. Після цього обережно розмотували льняний канат, витягували стержень, випалювали та виймали перший восково-глиняний шар. Тому внутрішня поверхня точно відображала зовнішній вигляд гармати і прикраси на ній.
Цю заготовку поміщали у спеціальну яму. Всередину лили розплавлений метал, який складався з міді та олова. Після його затвердіння глиняну форму розбивали, виймали сердечник гарматного стволу. На завершальній стадії поверхню обробляли та полірували, карбували прикраси.
Історик Сергій Пивоваров припускає, що майстром з відливання гармат на Садогурській монетарні був Йоганн Христіан Валентін. Та після підписання Кючук-Кайнаржицького мирного договору між Росією і Туреччиною військові дії припинили, відпала потреба гармат для корабельної артилерії Дунайської річкової флотилії. Із 48 замовлених гармат встигли відлити лише 13 на суму 8 966 рублів 40 копійок. Їх тривалий час використовували на російських кораблях.
Цікаві факти
*На Садогурській монетарні відкарбували настільну пам’ятну медаль із нагоди перемоги російських військ на Дунаї в жовтні 1771року. В центрі вміщено зображення орла з розпростертими крилами і повернутою вліво головою. В дзьобі він тримає коронований вензель Катерини ІІ із гілкою лавра, під лапами – військові трофеї. Також є овальні щити з гербами Молдовського та Волоського князівств. Медаль виготовлена зі срібла, її вага 43,26 грама.
*На монетарні також карбували пам’ятну медаль з нагоди заснування масонської ложі в Молдовському князівстві (70-ті роки XVIII століття). Вона зі срібла, вагою 68,5 грама. У центрі – профільне погруддя барона Гартенберга. Він у пишному вбранні за французькою модою, із зав’язаним на шиї бантом. На плечі накинуто шубу із хутровим коміром, з-під якої видніється мундир із ґудзиками, на голові – перука. Зображення гори на реверсі символізує Садогуру, а сонце в променях – її достаток і процвітання.
*Ще одна медаль присвячена масонській ложі “Мінерва”, засновником якої був барон Гартенберг. На ній зображено богиню в античних шатах, що літає у хмарах. У руках вона тримає стрічку з масонськими символами і змію. Вгорі напис “мужність і мудрість”, внизу – “Садогура”. Медаль зі срібла, вага 68 грамів.
*На монетарні відкарбували медаль, присвячену наданню привілеїв маєтку Садогура. У червні 1772 року новоутворене поселення отримало право проводити ярмарки, споруджувати будинки. Медаль виготовлена зі срібла, важить 57 грамів.
