Енергійна та з патріотизмом у душі. Такою є 74-річна бабуся Домка з Герци. Пенсіонерка любить, коли її так називають. Бабуся Домка з кожної пенсії переказує певну суму Віолетті Олійник, яка складає дрони для армії.
Про це йдеться у публікації ” ”
“Яким же був мій Богданчик!”
Життя пані Домки виявилося нелегким. Вона працювала на заводі, виховала трьох доньок, має шістьох онуків. Кілька місяців тому онук бабусі Домки Богдан загинув під час ракетного обстрілу Костянтинівки.
Богдан Максимчук був оператором БПЛА. Бабуся каже, що дрони рятували життя її онука, але ворожа ракета забрала його… Саме тому вона переказує кошти на БПЛА, адже щиро бажає, щоби ці дрони зберегли життя чийогось сина, чоловіка або брата.
– Яким же був мій Богданчик! Щирий, добрий, усміхнений, дуже працьовитий! Він жив на Кельменеччині, у селі Бурдюг, там одружився, працював. Йому було лише 27 років. Коли почалася війна, пішов добровольцем. Його було важко поранено у Кремінній. Приїжджав до нас із дідом під час реабілітації, допомагав. Постійно казав: “Треба ставати в стрій, бо побратими чекають. Мене, пораненого, хлопці несли п’ять кілометрів на руках. Я йду до своїх хлопців”. Я йому кажу: “Богданчику, тебе так важко поранили, може не йди вже”. Він відповідав: “Бабусю, як не я, то хто? Треба воювати!”. Цього року, 24 лютого, то була субота, у мене така тривога була. Я дзвонила до дочки, запитувала чи все добре. Вона казала, що Богдан не на зв’язку. Я так хвилювалася. На Новий рік Богдан подарував мені орхідею. Я так її любила, вона дуже гарно цвіла. А тієї суботи дід мені каже: “Щось твоя орхідея зів’яла”. Тоді я зрозуміла, що з Богданом якась біда. 25 лютого я ввімкнула новини й почула, що був ракетний обстріл Костянтинівки. Мені казала дочка: “Поки що не на зв’язку, може має багато роботи”. Потім о 18:00 зателефонували й сказали: “Богдана везуть у морг”… Це був жахливий день! Ось уже три місяці минає, а ми й досі не можемо це пережити. У Богданчика є синочок Стас, йому чотири роки, – розповідає плачучи бабуся Домка.
“Хай Бог дарує здоров’я цій дитині”
Після втрати онука жінка вирішила, що буде допомагати армії. У газеті “Молодий буковинець” вона прочитала історію Віолетти Олійник. Це дуже зворушило бабусю Домку. Щомісяця, отримавши пенсію, бабуся поспішає у магазин, де їй допомагають переказати кошти Віолетті.
– Спочатку я переказувала на пошті, але там велика комісія – аж 25 гривень. Тоді вирішила, що буду переказувати з магазину. Там є хлопчик Максимко і дівчинка Оленка, які мені допомагають це зробити й дають чек. Спочатку не збирала квитанції, а потім почала. Зараз їх у мене є 13. Я почала надсилати кошти тоді, коли мого Богданчика не стало. Хай ті дрони врятують чиюсь дитину. Як я не дочекалася онука, то хай якась інша бабуся дочекається, – каже старенька.
Перед поїздкою в Герцу кореспондентка ” ” поцікавилася у бабусі, що їй перевезти. На що пані Домка відповіла: “Привезіть мені прапор України з підписом Віолетти. Я буду дуже вдячна вам!”.
Колектив газети ” ” виконав побажання бабусі. Ми привезли їй прапор з підписом Віолетти Олійник.
– Україна – найдорожче, що у нас є! Я дуже хочу, щоби ми перемогли! У мене серце крається за тих хлопців, які воюють там. Їм дуже там важко. Тому такі бабусі, як я, повинні допомагати. От отримала пенсію і переказала хоч 100 гривень, хоч 50. Це дуже багато означає для військових. Молю Бога лише про одне: щоб Україна перемогла. Скільки буду жити, стільки буду і допомагати армії! А Віолетті передайте, що бабуся Домка з нею. Хай Бог дарує здоров’я цій дитині! – каже насамкінець благодійниця.
” ”
–>
