Українці — талановита та кмітлива нація, і це доводить кількість наших земляків, відомих за кордоном. На жаль, через різні політичні й історичні умови українці часто виїжджали до інших країн, проте при цьому не зрікалися своєї національності.
Про це розповідає РБК-Україна (проєкт Styler).
Під час підготовки матеріалу використовувалися джерела: Вікіпедія, Instagram-сторінка Таню Муіньо, Instagram-сторінка Мстислава Чернова.
Таню Муіньо
Таню народилася в місті Болград на Одещині. Сьогодні вона відома в США та Європі режисерка, яка створює кліпи для світових зірок. На її рахунку співпраця з Dua Lipa, Katy Perry, Jennifer Lopes, Harry Styles, Lenny Kravitz, Cardi B, MONATIK, колишнім гуртом “Время и Стекло”.
Найбільшу кількість кліпів Муіньо зняла саме для Монатіка — цілих 14 відеоробіт!
За свої роботи Таню отримала вісім нагород у номінаціях “Найкращий відеокліп”, “Кліпмейкер року” чи “Кліп року” у різних українських преміях.
До речі, Таню Муіньо також поставила номер для цьогорічних представниць на Євробаченні 2024 Jerry Heil та alyona alyona. У багатьох від постановки пробігали сироти по шкірі та накочувалися сльози.
Серж Лифар
Французький артист балету, який заснував Академію танцю при “Гранд-Опері” та ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа. Сучасники називали Лифаря “богом танцю”, “добрим генієм балету XX століття”.
Серж народився на Київщині в селі, яке сьогодні називається Пирогів. Під час навчання він познайомився з Броніславою Ніжинською – сестрою відомого на той час танцівника Вацлава Ніжинського. Її київська балетна студія стала для Сергія першим кроком до успіху.
У 1922 році Ніжинська переїхала до Парижа, а за рік запросила найкращих своїх учнів працювати разом. До цього списку увійшов і Лифар. У балеті казали, що настане час, коли хлопець стане новою легендою світового балету.
У 1929 році помер очільник “Гранд-Опери” Дягілєв, тож його місце запропонували Сергію. З тих часів вважають, що українець відродив французький балет і став “батьком” нового напрямку в балеті — неокласицизму.
Мстислав Чернов
Відомий український режисер і журналіст. Мстислав висвітлював Революцію гідності, війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, російське вторгнення в Україну 2022 та блокаду Маріуполя.
Саме остання робота привернула увагу світу до стрічки Чернова “20 днів у Маріуполі”. За неї журналіст отримав низку нагород: лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Оскар, Пулітцерівська премія, премія імені Георгія Ґонґадзе, BAFTA тощо.
Однак сам Мстислав під час нагородження сказав, що ніколи не хотів би, щоб йому довелося знімати цей фільм.
“Я проміняв би цю статуетку на те, щоб Росія ніколи не нападала на наші міста, не убивала десятки тисяч наших громадян… Разом ми повинні робити все, щоб ця війна закінчилася”, – сказав він.
Софія Делоне
Українка, яка стала відомою дизайнеркою у Франції та започаткувала відразу кілька нових стилів. Так, це про Соню Делоне. Проте все сталося доволі випадково.
Вона переїхала до Парижу, там вийшла заміж і народила сина. Для його колиски дівчина зшила ковдру з клаптиків у стилі “печворк” із використанням геометрії та кольору. До речі, сьогодні ця річ зберігається у Національному Музеї Сучасного Мистецтва у Парижі.
Приблизно в цей період Делоне разом із чоловіком, який також займався мистецтвом, розпочали вивчати теорію кольору. Так вони разом дійшли до нового стилю “симультанізму”.
Через труднощі внаслідок Першої світової війни Софія береться за пошиття одягу, взуття, театральних костюмів. В Іспанії вона знайомиться з керівником балету Дягілєвим (у нього танцював Серж Лифар), і той бере костюми Делоне для своєї п’єси.
Повернувшись у Париж, Софія відкрила власний бутик з одягом у великих кольорових візерунках. За допомогою новаторства та ентузіазму, українка прийшла до нового стилю “артдеко”, який став головним у міжвоєнний період.
Микола Леонтович
Перша асоціація, яка виникає поряд з цим іменем, звісно “Щедрик”. Цю колядку виконують на Різдво в десятках країн світу, а створив її саме українець Микола Леонтович.
Загалом, музична спадщина Леонтовича складає близько 150 творів. Певний час Микола жив на Донбасі, і приблизно в цей період він написав свої найвідоміші роботи: “Піють півні”, “Мала мати одну дочку”, “Дударик”, “Ой зійшла зоря” та славнозвісного “Щедрика”.
Після приходу до влади більшовиків заснував у Тульчині власну музичну школу. Проте його життя трагічно та загадково обірвалося.
Обставини смерті Миколи Леонтовича досліджують протягом багатьох років, але найпоширеніша версія така: чекіст Афанасій Грищенко попросився переночувати в Леонтовича, пограбував і застрелив його. Причина вбивства невідома до сьогодні.
” ”
–>
