У Кіцмані парафія святих апостолів Петра і Павла Української греко-католицької церкви готує вареники для нужденних. Такий спосіб допомоги обрали невипадково, адже є багато людей, яким нескладно приготувати собі суп чи кашу, однак працювати з тістом важко.
Про це йдеться у матеріалі molbuk.ua
Дружина священника й катехитка церкви Надія ПЕТРУНЯК розповіла, що парафії у просуванні доброї справи допомогла участь у проєкті від “Карітасу Чернівецької єпархії”: церква виграла мінігрант і закупила необхідну техніку.
Настоятель церкви отець Василь Петруняк гостював якось у Німеччині та звернув увагу, що парафіяни після закінчення служби Божої збираються на вареники.
“Отець Василь колись поїхав у Німеччину, то звернув увагу на те, що віряни церкви збираються в парафіяльному домі та частуються приготовленими для них варениками. Людина жертвує на це якусь символічну суму, щоб відшкодувати інгредієнти. Це дуже згуртовує парафію, і ми вирішили, що зробимо щось схоже в себе. Я як катехитка займаюся з дітками й батьками, тому запропонувала їм такий вид служіння. Ідея сподобалася. Вирішили, що будемо розвозити смаколики нужденним”, – каже пані Надія.
“Ліпиш вареники й згуртовуєш парафію”
“Ми ліпимо вареники для пенсіонерів, яким понад 80 років. Таких у нас є кілька. Також для людей з інвалідністю. Якщо особа пересуватися на колісному кріслі або має ще якісь проблеми зі здоров’ям, то їй важко ходити, що вже казати про приготування їжі? Якщо у більшості випадків пенсіонери чи люди з інвалідністю зварять собі супчик чи картопельку, то приготувати вареники вони змоги не мають”, – ділиться Надія Петруняк.
Жінка зазначає: коли привозять вареники нужденним, найкращою вдячністю є радість тих, кого пригощають.
Ліпити вареники до церкви приходять у середньому 12 людей. Це не тільки християни із парафії святих апостолів Петра і Павла, а й інші кіцманці або вимушені переселенці.
“Ми почали ліпити вареники ще до початку війни. Спочатку це робили свої, а вже потім долучалися незнайомі люди, які просто почули про це. Також нам допомагають переселенки, які живуть у Кіцмані в гуртожитку. У них там одна спільна кухня, а тут вони ліплять і можуть взяти трохи собі додому”, – ділиться катехитка парафії.
Збираються всі до спільної роботи щочетверга.
“Нужденний може обрати начинку”
Восени минулого року парафія взяла участь у проєкті “Розвиток соціального служіння на парафіях” від благодійного фонду “Карітас Чернівецької єпархії”, де отримала мінігрант на закупівлю морозильних камер, тістоміса, вакууматора та інших дрібних кухонних приладів.
“Нам дуже допоміг цей проєкт. Раніше ми не мали морозильних камер. Коли наліплювали багато вареників, то відразу мусили їх варити й розвозити нужденним. Відповідно, ліпили небагато. Зараз ми вже можемо наліпити велику кількість вареників і зберігати їх у морозильній камері. Також у нас є вакууматор, завдяки якому ми пакуємо вареники по пів кілограма”, – каже Надія Петруняк.
Продукти церковна громада закуповує сама коштом жертводавців, які мають бажання допомогти, але не знають, з чого почати. Є люди, які можуть надати продукти або купувати вареники-напівфабрикати.
“Ми робимо вареники з капустою, картоплею, сиром, вишнею, халвою. Люди можуть приносити нам ці продукти для начинки, а також борошно чи олію. Це соціальне служіння, волонтерство. Також за пожертвувані кошти ми купуємо нужденним і інші харчі, яких вони потребують: олію, хліб чи молоко”, – каже волонтерка.
Розвозить вареники отець Василь Петруняк. Це відбувається щотижня і зазвичай кілограма кожному вистачає. Нужденна людина може самостійно обрати начинку.
“Переважно ми відвідуємо людей уже регулярно. Наприклад, нам там хтось каже, що має сусідку, яка не виходить з дому, однак хочуть їй якось допомогти. Ми приїжджаємо до цієї жінки, привозимо вареники, розмовляємо, запитуємо, що саме їй потрібно. Часто для людини найбільшою розрадою стає те, що вона із кимось поговорить, розповість, що її турбує”, – ділиться пані Надія.
Парафіяльна громада має в планах податися на ще один грант, щоб випікати й роздавати хліб.
” ”
–>
