23 квітня віряни відзначатимуть день святого Георгія Переможця, раніше це свято було 6 травня, а тепер – 23 квітня. Також 28 квітня святкуватимуть вхід Господній до Єрусалима (Вербну неділю).
У зв’язку з переходом ПЦУ та УГКЦ на новий юліанський календар більшість важливих релігійних свят змінили свої дати.
23 квітня – великомученика Георгія Переможця або Змієборця
У народі це свято називають Юріїв день.
Святого вважають покровителем воїнів, йому заведено молитися за захист від ворогів. На Буковині хлопчиків часто називають Юріями або Георгіями. У багатьох селах цього дня влаштовують храми.
На іконах святого Георгія зображають лицарем на білому коні зі списом у руках, що символізує перемогу добра над злом. За християнською легендою, він врятував дівчину, яка була принесена в жертву драконові. У християнському світі дуже поважають великомученика і віддають йому шану. Він здійснив багато чудес і навернув у християнську віру тисячі людей. Його стратили за наказом імператора Діоклетіана у 304 році. У V столітті на честь святого Георгія у Римі збудували церкву, де зберігаються його останки й спис, яким він убив дракона
Здавна вважають, що святий Юрій “відмикає землю” від зимової сплячки, випускає на волю рослини. Від цього дня починає співати соловей і кувати зозуля. На Юрія роса має надзвичайно цілющі властивості.
Як розповів етнограф Микола Шкрібляк, колись на святого Юрія селяни обходили свої поля і молилися за гарний врожай, а священник відправляв молебень. Дівчата плели вінки й надягали на голову, щоб не боліла.
– На Юрія вперше виганяють худобу на пасовище. На Буковині подекуди господар розстеляє червоний пояс або кожух, розкладає великодні писанки й переганяє через них корів та овець, – каже етнограф. – Деякі ґазди розкладають ватри й поміж ними, як крізь ворота, проганяють худобу на пашу. Це, за народними уявленнями, має забезпечити їй здоров’я та плідність. Існує давній звичай обливати пастуха водою, щоби накликати дощ на трави.
Народні прикмети
Як дощ на Юрія, то буде хліб і в дурня.
На Юрія дощ – на худобу легкий рік.
Коли до Юрія закує зозуля на голе дерево, то буде голодне літо.
Якщо вперше почувши зозулю, маєш гроші в кишені, то матимеш їх увесь рік.
28 квітня – вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя)
За Євангелієм, у цей день Ісус Христос на віслюку в’їхав у ворота Єрусалима. Його радісно зустрічав народ. Люди стелили свій одяг і пальмові гілки на дорозі та співали хвалебну пісню. В Україні замість пальмових гілок використовують вербові.
Зранку на Богослужіння сходяться цілими родинами, бо, як казали старі люди, “гріх не піти до церкви, як святять вербу”. “Коли закінчується відправа і священник окропить гілля свяченою водою, то діти одне поперед одного намагаються проковтнути кілька котиків, щоби горло не боліло, – розповіла 86-літня буковинка Марія ПАВЛЮК. – Колись господарі, повертаючись із церкви, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі чи в полі кілька вербових гілок, щоб росли Богові на славу, а людям на вжиток. Свяченою вербою злегка били кожного, примовляючи: “Шутка б’є – не я б’ю, віднині за тиждень буде в нас Великдень”.
Згідно з народними повір’ями, освячена верба має магічні властивості. Вона відвертає бурю, грім, а якщо її кинути в полум’я – гасить пожежу. Коли навесні вперше виганяють худобу на пасовисько, беруть освячені гілочки верби, щоби до тварин не чіплялася різна нечисть. У народній медицині її використовують для лікування головного болю, гарячки й пропасниці.
– Освячені гілочки верби кладуть за образи, щоби охороняли від лиха, саджають на городі. Якщо проросте, то, коли в родині є хлопець чи дівчина – обов’язково одружиться, – розповів Микола Шкрібляк. – Освячені вербові котики кидали в кашу й годували нею дітей, щоби були здоровими. Господарі обходили з вербою пасіку, щоби бджоли добре роїлися.
Якщо на Вербну неділю сонячна та ясна погода – очікується тепле літо, а якщо дощ, то врожай буде добрим.
” ”
–>
