Фото надала Наталія Дроздовська
86-річна Надія Іванівна Блащук упродовж 30 років працювала вчителькою української мови у школі села Тисовець Великокучурівської громади.
Два роки тому жінка захопилася збиранням народних прислів’їв і приказок. Де що почує, прочитає чи згадає – записує в зошит. Так набралася невеличка збірка.
Про це йдеться у публікації ” ” від 22 лютого, пише molbuk.ua
Свій рукописний збірник віддала онучці Наталі на збереження. “Візьми, дитино, може, десь виставиш в інтернет і комусь згодиться”, – попросила.
“Без царя в голові” означає “без клепки”
“Бабуся родом із Хмельниччини, переїхала до Чернівців у 16 років. Навчалася на філологічному факультеті тодішнього ЧДУ, паралельно працювала на фабриці “Трембіта”. Вийшла заміж, і з того часу живуть із дідусем у Чернівцях. Вона мудра жінка, багато читає, філософ по життю. Колишні учні дуже сердечно про неї відгукуються. До початку війни часто організовували зустрічі випускників, то завжди її запрошували, жодне свято не минало без неї. Пишаюся, що в мене така бабуся”, – розповідає внучка Наталія Дроздовська.
Збирати прислів’я й приказки Надію Іванівну наштовхнула на думку мовна гра “Чорним по білому” Ярини Скуратівської, яку слухала ще по проводовому радіо.
“Одного разу учасниці гри дали завдання пригадати п’ять прислів’їв зі словом “вовк”. Жінка назвала лише два. А я й собі задумалася: які знаю прислів’я про вовка? Набралося 17. Поступово позгадувала і з іншими словами”, – каже Надія Блащук.
У прислів’ях і приказках багато народної мудрості, відзначає співрозмовниця.
“Часом треба щось довго пояснювати, а скажеш одним прислів’ям – і все зрозуміло. Тож часто використовую ці вислови у розмові. Вони на всі випадки життя. Серед них, наприклад, “бачили очі, що купували, – їжте”, “сором – не дим, очі не виїсть”. Моя бабуся часто говорила: “Семеро одного не чекають”. А про ледачих казала так: “Один із сошкою, а семеро з ложкою”.
Ще любила повторювати, що “за спання не буде коня”. На тих, у кого не вистачає клепки, в народі казали “без царя в голові”, хто погано працює – “господиня – три городи, одна диня”. А чоловік мій зауважує, що “жінка три угли в хаті тримає, а чоловік – один”, – переглядає пані Надія свої записи.
Писали паличками й чорнилом із бузини
Колись люди мудрі були, попри те, що змоги багато читати й навчатися в комфорті не було. Жінка пригадує: “Я пішла до школи у 1944 році, ще Друга світова війна не закінчилася. Прийшла до першого класу з одним аркушем із зошита і жовтим олівцем. Не розуміла, чому пишу, а написаного не видно на папері. Вчителька запитує: “Чому тобі мама такий олівець дала?” А вона який мала, такий дала…
Буквар і читанка були лише у вчительки. Крейди теж не було, писали на дошці якоюсь глиною. Замість ручки – якісь палички, чорнило робили з бузини. І все ж ми навчилися читати й писати.
У нашій школі бібліотека вміщалася в одній шафці. Ми брали додому твори Квітки-Основ’яненка, Нечуя-Левицького – все, що знаходили. Коли я ще не вміла добре читати сама, книги нам читала старша сестра. Ось так потроху, із книжок, із життя, від родичів та сусідів я й взяла ці приказки й прислів’я, які тепер хочу передати молодшим поколінням”.
Прислів’я, зібрані Надією Блащук
Про вовка
Вовк зиму не з’їсть
Дай Боже нашому теляті вовка з’їсти
Довірили вовку череду
Не боїться вовк собаки, та не любить, що той гавкає
Про коня
На чужому коні не наїздишся
Куди кінь із копитом, туди й рак із клешнею
Для того коня кують, щоби не спотикався
Кінь на чотирьох ногах, і то спотикається
Які коні, такий віз, який їхав, таку віз
Коней на переправі не міняють
Коваль кує коня, а жаба й собі ногу наставляє
Тоді зачинив стайню, коли коней вкрали
Якщо вже падати, то з доброго коня, а не з клячі
Не завжди на коні, буває й під конем
Зі словом “голова”
Без царя в голові
До булави треба ще й голови
Шабля ранить голову, а слово – душу
З числівниками
Сім разів їв і ні разу не обідав
Сім років мак не родив і голоду не було
Один із сошкою, а семеро з ложкою
На двох стільцях не насидишся
Один весняний день рік годує
З одного вола сім шкур не деруть
Одною рукою не заплещеш
Жінка три угли в хаті тримає, а чоловік – один
Господиня: три городи, одна диня
Де двоє чубляться, третій не встрягає
З одною ср*кою на три торги
П’яте колесо до воза
Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить
Просилися злидні на три дні, то й вигнати не можна
Один дурень зіпсує, що й десять розумних не поправлять
Де на двох вариться, там і третій пообідає
Одна баба сказала, друга баба добавила
” ”
–>
