21-річна чернівчанка Ксенія Герман зараз живе в Парижі.
До цього вона навчалася у ЧНУ імені Юрія Федьковича на кафедрі реабілітації, ерготерапії та домедичної допомоги, пише molbuk.ua
– У дев’ятому класі я уявлення не мала, куди хочу вступати, але мій батько порадив вступити на медсестринство або ж фармацію. Довчившись до 11 класу, я обрала фармацію. Однак напередодні вступної кампанії до нашої школи завітав хлопець, який на той час навчався на реабілітолога. Він розповів про свій факультет і залишив буклет з інформацією про спеціальності, які були на фізкультурному факультеті ЧНУ, – розповідає Ксенія. – Попри бажання стати фармацевтом, я поцікавилася спеціальністю реабілітолога. На той час у нашому університеті ця спеціальність ще розвивалася, тоді як у Європі професія реабілітолога вже була популярною. Тому я вирішила, що цей фах саме для мене.
Працювала офіціанткою заради втілення мрії
В університеті дівчина отримала хорошу базу знань для майбутньої професії. Вона вивчила анатомію людини, фізіологію та принцип роботи, комунікації з людьми. Ксенію не покидали думки освоїти професію реабілітолога до того часу, поки вона не ознайомилася з масажем.
– На другому курсі ми почали вивчати масаж, він мені тоді ще більше сподобався. Дуже хотіла відвідувати курси для підвищення кваліфікації, але не мала змоги їх оплатити. Відтоді почала шукати різні шляхи, щоб заробляти й втілити майбутню мрію – стати фахівцем у цій справі. Працювала офіціанткою з ранку до вечора, щоб пройти омріяні курси та отримати сертифікат, – розповідає дівчина.
Коли розпочалася війна, в університеті навчання було онлайн, дівчина не могла знайти заробітку, тож вирішила виїхати до Франції.
– Перші дні за кордоном були складними, адже це була моя перша далека поїздка. Мені було тільки 19 років. У Франції я почала прибирати за мінімальну плату. Працювала у сім’ях. Одна година прибирання вартувала вісім євро, хоча мої знайомі казали, що за годину мали 15 євро. Пізніше я знайшла іншу роботу також прибирання, але в готелях за контрактом. Там пропрацювала три місяці, – розповідає Ксенія.
“Перші пів року робила масажі вдома”
Після піврічного перебування за кордоном дівчина повернулася до Чернівців.
– Після повернення в Україну певний час попрацювала масажистом, але зрозуміла, що з цієї справи великого заробітку не отримаю. Тож невдовзі повернулася в Париж. Думала знову прибирати, але тоді мій хлопець допоміг реалізувати себе за фахом: допоміг облаштувати приміщення для масажу. Спочатку я пів року робила масажі вдома за мінімальну плату, потім вдалося винайняти приміщення. Щоб залучити якомога більше клієнтів, з першого дня я вирішила знімати свою роботу на камеру й показувати в соцмережах, писала дописи для популяризації, запускала рекламу, щоб люди бачили, чим я займаюся, – каже Ксенія.
Зараз дівчина досягла того, чого прагнула.
– Я прокидаюся вранці без відчуття, що йду на роботу, бо для мене вона в задоволення. Це процес, який я люблю. Дуже приємно, коли клієнти залишають гарні відгуки після масажу. Я заробляю тут достатньо, але отримую приємні емоції не від коштів, а від поваги своїх клієнтів, від насолоди через роботу, яку роблю. Ось що для мене цінно, – розповідає дівчина. – Мені зараз подобається мій ритм життя, але я не думаю, що Франція – це моя країна. У тутешніх людей зовсім інший менталітет. Так, економіка гарно розвинена, легко подорожувати, але бути підприємцем тут складно. Поки що житиму і розвиватимуся у Парижі, а далі час покаже. Усім, хто планує розвиватися, бажаю ставити за ціль не фінанси. Це важливо, але не головне! Насправді треба займатися тим, що приносить задоволення.
” ”
–>
