17-річна Анастасія Івашко зараз є студенткою ЧНУ імені Юрія Федьковича. Вона навчається на спеціальності “Міжнародні економічні відносини”.
Дівчина родом із Херсонщини – курортного селища Лазурне, яке нині перебуває під окупацією, пише molbuk.ua
– Ще вдома, коли навчалася в рідній школі, часто з батьками обговорювали мій вступ до університету. З початку війни зрозуміла, що хочу вступити саме на економічні відносини, – розповідає дівчина.
“Окупанти перевіряли, як ми ставимося до України”
До Чернівців дівчина переїхала у вересні 2022 року. До цього вона жила із сестрою й батьками у рідному селищі Лазурне.
У березні 2022 року російські війська його окупували.
– У перший день війни ми разом із батьками набирали воду, запасалися їжею. Я ще дистанційно намагалася вчитися, проте коли зник зв’язок та інтернет, не було можливості відвідувати заняття. Уже 11-ий клас я закінчувала у чернівецькій школі, – каже Анастасія. – Окупанти любили перевіряти, як люди ставляться до України. Якщо бачили палких прихильників, то їх забирали у підвали й там катували.
Дівчина до останнього не хотіла виїжджати з рідного селища.
– Російські окупанти заявляли, що всі батьки мають своїх дітей до першого вересня 2022 року здати до шкіл або ж училищ. В іншому випадку у них забиратимуть дітей, а їх позбавлятимуть батьківських прав. Тоді ж мама сказала мені виїхати разом із сестрою до Чернівців, – пригадує дівчина.
Дорога до Чернівців тривала понад дві доби.
– Нам вдалося виїхати з Херсонщини завдяки волонтерській організації. Спочатку ми добу їхали до Запоріжжя, потім добу до Вінниці, і вже звідти п’ять годин до Чернівців, – розповідає Анастасія.
“Навчаюся, щоб підтримувати рідну країну”
У Чернівцях двох сестер прихистили друзі сім’ї.
– У Чернівцях маємо друзів, які любили приїжджати до Лазурного і там відпочивати. Коли розпочалася війна, вони запропонували певний час пожити у них. З перших днів я полюбила Чернівці. Тут зустріла дуже багато приємних людей. Відкрила для себе нові можливості – почала створювати прикраси та вишивати. Уже як вступила до університету, познайомилася з новими друзями. Зараз я навчаюся на першому курсі, маю безліч знайомств, нові хобі. Цього року навіть планую опановувати японську мову, – ділиться Анастасія.
Упродовж розмови дівчина неодноразово згадувала свій затишний дім.
– У рідному селищі було дуже багато теплих моментів, особливо любила лазурне небо… Воно неймовірне. Я часто його фотографувала. Щовечора виходила на подвір’я будинку, дивилася і насолоджувалася ним. Сумую за рідними, домашніми улюбленцями, полем, яке так гарно квітнуло маками, соняшниками. Моментами стає важко, коли згадую це все, але мої інтереси, хобі відволікають, – каже дівчина. – Навіть у вечір Нового року, коли знаю, що хтось має можливість відзначити його з рідними, на душі гірко, що я такої можливості зараз не маю. Але була рада, що тоді зателефонували батьки, і ми по відеозв’язку разом дивилися привітання президента.
Після повернення у звільнене Лазурне дівчина хоче разом із батьками присісти на гойдалку, яка є на подвір’ї дому, і знову насолоджуватися красивим небом.
– Вірю, що все буде добре. Поки я у Чернівцях, то продовжуватиму відкривати для себе нові захоплення, робити те, що не могла дозволити собі раніше. Своє майбутнє бачу тільки в Україні, буду працювати тут, адже зараз я навчаюся, щоб надалі бути підтримкою для своєї країни, – зізнається Анастасія.
” ”
–>
