1. Засновник Садогурського монетного двору барон Гартенберг (справжнє ім’я Петро-Миколай Нейгарт) народився в Данії 1714 року в родині лютеранського пастора. Початкову освіту отримав у латинській школі при кафедральному соборі. У Копенгагені вивчав медицину.
В Норвегії освоював гірничу справу на одному з найвідоміших рудників із видобутку срібла. У 1749-1750 роках працював у Саксонії як спеціаліст із гірництва і карбування мідної монети. Був причетний до діяльності монетних дворів у Лейпцигу та Дрездені. За заслуги перед саксонським двором у 1753 році отримав баронський титул і змінив своє родове прізвище на Гартенберга.
Новоспечений барон досить швидко зробив карколомну кар’єру: став генеральним гірничим комісаром у Фрайберзі, де був багатий рудник із видобутку срібла та міді. Згодом обійняв посаду верховного гірничого капітана “Oberberghauptmann” Саксонії і дістав чин таємного радника. Після смерті покровителя короля Августа новий саксонський курфюрст Фрідріх Христіан відібрав у Гартенберга всі посади, майно та ув’язнив його. Барона засудили до страти через повішення. Від смерті його врятували впливові друзі і 20 тисяч срібних талерів. Потім було ще дуже багато серйозних фінансових оборудок у різних містах і державах, які принесли барону мільйонні прибутки та поважне місце при дворі.
2. Із появою нового поселення виникла і його назва – Садогура. В її основу було покладено слов’янську частину баронового прізвища Гартенберга-Садогурського, як найбільш зрозумілу для російської військової адміністрації, а головне – довколишнього українського населення. Гартенберг запропонував надати новоутвореному поселенню статус ринкового містечка з належними привілеями. Один з елементів його гербового щита – зображення гори – згодом став головним геральдичним символом Садогури.
3. У документах кінця ХVIII – першої половини ХІХ століття нинішню назву “Садгора” писали по-різному: Sadagura, Satagura, Sattagura, Sadogura. З часом найбільш вживаною назвою поселення стало Садогура, хоча інколи й трапляється Садагура, Садигура, Садогора. Барон Гартенберг у звітній документації до російської військової адміністрації місце свого перебування вказував як “Sadogura”. У такій інтерпретації назва поселення існувала до 1946 року, після чого радянська влада перейменувала його в Садгору, яка згодом стала одним із районів Чернівців.
