Уляна Марусик, мати загиблого військового з Буковини, молодшого сержанта Івана Марусика, придбала за власні кошти ігровий комплекс для дитсадка. Зробила це у пам’ять про сина-героя. Її Іванко дуже любив дітей, тож жінка впевнена, що він був би радий такому подарунку для малечі.
Про це йдеться у публікації ” ” від 14 грудня, пише molbuk.ua
Покупка обійшлася в кілька десятків тисяч гривень. Вона складається з гірки, гойдалок, столика, балансира. На землі – гумове покриття для безпеки діток.
Без батька залишився маленький син
Уляна Марусик працює вихователькою-методисткою в дитсадку №21 “Смерічка” в Чернівцях. Стаж її роботи у дитсадку – понад 20 років. Окрім сотень вихованців, виростила і трьох власних діток – двох синів і донечку. Найстаршому, Іванові, у травні 2023 року мало виповнитися 23 роки. Не судилося. У лютому він загинув під час евакуації поранених побратимів на Луганщині.
У захисника залишився маленький син, якому на момент загибелі батька було лише кілька місяців, та молода дружина. Через війну закохані так і не встигли насолодитися щасливим подружнім життям.
“Син закінчив Чернівецький ліцей автомобільного сервісу, – розповідає Уляна Марусик. – Займався ремонтом машин. Якийсь час був за кордоном на заробітках. Потім приїхав одружитися. Весілля запланували на 24 лютого 2022 року. Готувалися, раділи. Та почалася велика війна. Уже було не до святкувань. Молоді скромно повінчалися, не влаштовуючи пишних застіль. А через кілька місяців Іванові прийшла повістка. Він навіть не намагався знайти якихось відмовок. Розумів, що це його обов’язок – захистити країну. Чоловіка відправили опановувати військову справу до Великої Британії. Після повернення перебував на Харківщині, виїздив для виконання завдань на Донеччину та Луганщину”.
У цей час дружина Івана вже була вагітна. Він сподівався, що приїде, коли вона буде народжувати. Але тоді саме перебував у Великій Британії. Тож свого сина вперше побачив і взяв на руки на Різдвяні свята, коли малюкові було п’ять місяців. Бійцеві тоді дали коротку відпустку.
Повертався на фронт із важким серцем. Молода дружина у розпачі благала: “Спробуй відпроситися ще хоч на якийсь час”. Та чоловік розумів, що не може залишити побратимів. Це було в січні. А на початку лютого Іван загинув.
“Час зовсім не лікує”
“Того дня, коли він загинув, у його мами був день народження, – розповідає директорка дитсадка №21 “Смерічка” Сільва Якобчук. – Ми її привітали. Сиділи, розмовляли. Вона тоді ще зізналася: “Так мені тяжко на душі. Ніяк не можу зв’язатися зі своїм Іванком”. А вже за кілька днів передзвонила і повідомила: “Сільво Георгіївно, мого Іванка немає!” Пізніше зі слів побратимів стало відомо, що того дня обідньої пори бійці поїхали на поле забирати поранених і загиблих. Там їх і накрило…
Загибель Івана стала сильним ударом для нашого колективу. Усі його знали й любили. Маленьким він відвідував наш дитсадок, а потім уже дорослим часто приходив до мами. Це людина із доброю душею й золотими руками. Ніколи не відмовляв у допомозі. Працьовитий. До чого не брався, все в нього виходило. Кілька років тому попросила його допомогти зробити ремонт у групі, яку колись відвідував. Він відразу погодився. Приходив у вільний час, шпаклював, білив…Рідко коли зараз зустрінеш стільки чеснот в одній людині”.
Час зовсім не гоїть біль від втрати, зауважує Уляна Марусик і втирає сльози. Навпаки, з кожним днем стає лише гірше.
“Кажуть, час лікує. Але це неправда. Легше не стає взагалі. Надто це страшний удар для мене. Ще коли на роботі, то трохи відволікаюся. Та щойно залишаюся сама, дуже важко. Намагаюся себе втішити внуком Максимком. Йому зараз майже півтора року. З кожним днем він дедалі більше стає схожим на свого батька”.
Жінка досі не наважується переглянути фото з похорону сина. Дивиться лише його прижиттєві знімки та відео.
“Хочу його пам’ятати лише таким…” – каже.
“Хотіла зробити добру справу для малечі”
Щоби хоч трішки заповнити порожнечу в душі, вирішила зробити справу для своїх вихованців. Тож замовила ігровий комплекс на подвір’я дитсадка.
“Я довго не роздумувала. Просто хотіла зробити якусь добру справу для малечі. Приємно дивитися, як діти граються, тішаться подарунку”, – усміхається жінка.
“Наша Уляна Іванівна працює вихователькою-методисткою і за сумісництвом – вихователькою в ясельній групі. Як правило, коли група формується, батьки стараються придбати щось корисне для діток у садок. І тут Уляна Іванівна каже: “Я замовила ігровий комплекс”. Я і подумати не могла, що це вона зробила за власні кошти! – зазначає директорка Сільва Якобчук. – Була вражена, адже це чимала сума. На що вона відповіла: “Хочу зробити такий подарунок у пам’ять про сина. Щоби дітки гралися на цьому майданчику, а мій Іванко буде дивитися на них із небес і тішитися”.
Я спочатку навіть не знала, що сказати. А тут бабуся ще одного нашого вихованця Максима Діновського, який загинув на війні, витягнула тисячу гривень зі своєї скромної пенсії й сказала, що теж хоче зробити свій маленький внесок у цю добру справу. Тоді я вже не витримала і розплакалася…Ці люди мають таку глибоку рану в душі, проте все одно хочуть допомагати”.
“Був момент після загибелі сина, коли я вирішила, що для мене війна закінчилася. Адже моя дитина вже не воює… Але потім подумала, що мій Іванко недаремно віддав життя за Україну, за її гарне майбутнє. І треба продовжувати його справу. Тому часто долучаюся до зборів коштів для військових на фронті, поранених бійців”, – додає Уляна Марусик.
До теми
У закладах дошкільної освіти Чернівецької громади є майже 30 дітей, батьки яких загинули, боронячи Україну. Майже 500 дітей – це діти учасників бойових дій. Чернівецькі садочки відвідують 700 дітей-переселенців.
Читайте також:
“Мріяв посадити дубовий ліс”: на Буковині родичі загиблого воїна здійснили його бажання
Батьки загиблого захисника облаштували в селі футбольний майданчик – відео
“Це пам’ять про мого сина”: батько загиблого Героя з Буковини відремонтував у його школі комп’ютерний клас – відео
На Буковині родина загиблого Героя подарувала школі сина обладнання на пів мільйона
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
” ”
–>
