На сьогодні в країнах Євросоюзу, за приблизними підрахунками, перебуває понад шість мільйонів переселенців із України.
Управління Верховного комісара ООН закликало уряди цих країн не примушувати біженців повертатися на Батьківщину.
Як їм зараз живеться і що змінилося від початку війни, розповідають чернівчани, які перебувають в Польщі, Німеччині, Чехії.
“З роботою проблем немає”
Українські біженці в Польщі можуть втратити частину соціальних допомог у 2024 році.
– Польща допомагає українцям, але не коштами. Соціальних виплат у принципі немає. Зате біженцям забезпечено доступ до безоплатної державної медицини (певний перелік послуг), навчання дітей у школах та університетах. На українців також поширена та звана програма “500+”. Це щомісячна виплата на кожну дитину по 500 злотих (близько 4500 гривень). Цього цілком вистачає для дитини. Я теж отримую ці кошти на сина. Як платник податків (працюю офіційно), маю таке право. Можливі виплати через інвалідність, але для цього треба відмовитися від українських виплат, – розповів чернівчанин Ігор. – Водночас українцям спрощено процедуру працевлаштування. Тобто підхід у Польщі такий: біженцям ми раді, але забезпечуйте себе самі, для чого створено відповідні умови. Так що треба працювати. З роботою проблем немає. Це насамперед заводи й склади, але вибір є. Важко доводиться матерям з кількома дітьми чи дітьми з інвалідністю, яких немає з ким залишити. Також самотнім літнім людям, які вже не можуть працювати. Чув, що приїжджають нові переселенці з України, хоча таких знайомих не маю. Також знаю, що багато біженців їдуть з Польщі до Німеччини або Нідерландів, бо там більші соціальні виплати, забезпечують житлом. Тут щонайбільше можна отримати кімнату в гуртожитку. Тому переважна більшість українців самостійно винаймає житло.
Ольга Ковальчук із сином Денисом виїхали до Польщі на початку війни.
“Син пішов до польської школи, а я почала працювати. В Україні закінчила медичний коледж, тому вирішила спробувати влаштуватися за спеціальністю. Мене взяли на двомісячний випробувальний термін в місцеву лікарню. Там я добре зарекомендувала себе, зараз працюю постійно, – каже жінка. – Щоби їздити на роботу, придбала авто, щоправда, не нове. На вихідні ходжу прибирати будинок заможної польської родини. Коштів на проживання нам вистачає. Ще й відкладаю трохи, щоби придбати квартиру в Чернівцях. Після війни обов’язково повернуся додому”.
“Урізали соціальні виплати”
Вікторія Руснак перебуває в Німеччині з мамою і двома дітьми.
– Спершу рік ми були в Польщі, а потім переїхали сюди. Українським біженцям не потрібна віза. Отримали дозвіл на тимчасове перебування в Німеччині. Він дає право на працевлаштування, соціальні виплати, медичне обслуговування, навчання дітей. Щомісяця отримуємо грошову допомогу – по 400 євро на кожного члена сім’ї (загалом 1600 євро). Живемо в будинку, за який платить держава, – запевнила Вікторія. – Я влаштувалася працювати в готель покоївкою. Старший син навчається в університеті, молодший ходить до школи. Мама не працює, доглядає за домом, готує їсти. Грошей на проживання цілком вистачає. Я також ходжу на мовні курси, щоби вивчити німецьку. Поки що всі соціальні виплати українцям у Німеччині збережені. Але наступного року їх збираються трохи зменшити. Таким чином хочуть змусити біженців йти працювати, бо чимало з них живуть на соціальних виплатах.
Українським переселенцям у Чехії надають статус тимчасового захисту з правом на соціальні виплати, працевлаштування, доступ до освіти й медичної допомоги.
– Нині в Чехії вже немає такої матеріальної підтримки, як була на початку війни, – все врізали, – запевнила чернівчанка Ірина Шведик. – Тоді надавали різні соціальні виплати, житло або оплачували оренду. Зараз навіть гуртожитки вже не безкоштовні. Хоча збережені виплати дітям, пенсіонерам, особам з інвалідністю, вагітним. Мій чоловік приїхав до Чехії ще до війни, працює на заводі. Я працювала в кав’ярні та парку розваг. Дочка ходить у школу. Орендуємо квартиру, на яку витрачаємо половину зарплати. Роботи в Чехії багато. Це здебільшого низькокваліфікована праця в магазинах, готелях, догляд за літніми людьми, прибирання. Тому жінкам із вищою освітою, які мали в Україні престижну роботу, доведеться забути про це. Хоча є випадки, коли українки влаштовувалися за спеціальностями: бухгалтерами, адміністраторами, медсестрами. Деякі знайомі з малими дітьми, які не могли тут працювати, повернулися в Україну. Чула, що на підприємствах почали скорочувати українських чоловіків. Мотивують це тим, що вони повернуться додому, тому немає сенсу вкладати кошти в підвищення їхньої кваліфікації. Приїжджають нові біженці з України, просять допомогти з роботою й житлом. Для них збирають одяг, взуття, продукти. Але такого напливу, як це було раніше, вже немає. Інколи побудуть тут трохи й переїжджають в іншу країну.
До теми
За даними ООН, у Німеччині знайшли прихисток близько одного мільйона 70 тисяч українців, у Польщі – майже 993 тисячі.
Третє місце посідає Чехія, де проживає майже 361 тисяча біженців.
Найбільші розміри фінансової допомоги українським переселенцям надають у Великій Британії, Німеччини, Франції, Швейцарії, Чехії, Норвегії, Бельгії та Ірландії.
” ”
–>
