Волонтерка з Чернівців Галина Чаплак шиє іграшки-талісмани для військових, які перебувають на найгарячіших напрямках війни.
Іграшками-талісманами стають гноми, які волонтерка шиє зі зношеної форми військових. Саму ж форму жінці пересилають військові та волонтери, пише molbuk.ua
– Першу іграшку я зробила доньці. Вона мала її віднести на шкільну виставку. Та одного разу, коли я спілкувалася зі своїм знайомим військовим з “Едельвейсу” (ред. – 10-та окрема гірсько-штурмова бригада), він помітив позаду мене щось піксельне – це якраз був той зшитий гном Максимко. Коли він побачив його, звісно ж, що захотів собі такого, – розповідає Галина Чаплак.
Вадік і Орест – саме так Галина назвала перші іграшки, які вона створила на замовлення для воїнів.
“У кожної іграшки є свій прототип”
Галина Чаплак не могла й подумати, що ці гномики настільки сподобаються військовим.
– Я не знала, що ці іграшки для них стануть чимсь значущим. Коли я відправила чергове замовлення нашим хлопцям на фронт, то довго чекала дзвінка від них, думала: може, не дійшли, може, не сподобалися. Виходжу з ними на зв’язок, а вони навіть не знають, як мені сказати, що хочуть ще декілька іграшок замовити. Я здивувалася. А тепер мушу їм шити тих гномиків, – каже Галина.
У кожної іграшки є свій прототип – це воїни, які замовляють їх. Волонтерка, коли шиє іграшку, намагається передати через неї зовнішність і навіть характер бійців. Галина згадує, як із-за кордону в Україну повернулися брати-близнюки, щоб захищати країну. Тож вони також не залишилися без іграшки.
– Кожній іграшці я даю ім’я і прикріплю шеврон з емблемою батальйону та бригади, де служить воїн. Шеврони маленькі, бо таку тканину замовити неможливо, а надрукувати й заламінувати такий шеврон – цілком реально. Я б у житті не повірила, що такі мужні, високі, сильні вояки будуть у мене прости звичайні іграшки. Брати-близнюки, які повернулися з Канади, щоб воювати, зателефонувавши мені навіть не знали, як попросити того гномика, – каже Галина.
Жінка гроші за власні вироби не бере, натомість у військових просить шеврони, адже їх колекціонує її 9-річна донька.
– Я не беру гроші за іграшки, навіть не знаю, які кошти можна за них просити. Так, мені дуже потрібні матеріали для створення іграшок, якщо хтось захоче прислати синтепон, комір – то дуже віддячую людям. Часто сама ходжу в комісійні магазини й там шукаю потрібний матеріал, – розповідає волонтерка. – Першу іграшку я створила на основі пляшки з-під газованої води. Вона мала сидіти на капоті в машині військового. Кожен воїн сам вирішує, де тримати ці іграшки: хтось у машині її тримає, а хтось – у бліндажі. Скільки вже створила таких іграшок, точно не скажу, бо не пам’ятаю, але понад сто штук, мабуть, було, – каже Галина.
Галина шиє іграшки давно. Ще до війни жінка часто полюбляла їх створювати для своєї доньки на різні свята.
– Раніше я працювала у військовій частині. Тому зараз маю багато друзів серед військових і часто з ними зідзвонююся. Надалі у цій справі не планую зупинятися, буду шити гномів стільки, скільки буде потрібно. Зараз на черзі створення гномика-капелана, у моїй колекції ще такого не було. Творити мене надихають наші захисники. Вони наша сила, пишаюся ними!
” ”
–>
