Хірург з Чернівців Олег Боднар пройшов місячну ротацію у Першому добровольчому мобільному шпиталі імені Пирогова на Донецькому напрямку.
Про це йдеться у публікації ” “.
“Я пишаюся тим, що мені довелося працювати у професійній команді відданих своїй справі людей. Цивільні медики за доброю волею, безоплатно, під час відпустки чи за власний рахунок рятують життя наших захисників. Чиїхось батьків, синів, дочок, братів, сестер, матерів. Перебування там ще раз переконало мене в думці, що наш народ – не здолати, ми обов’язково переможемо, ворог буде розбитий. Жодних панічних настроїв у бійців немає – тільки вперед, тільки перемога. Вони всі герої. Мене підтримувала моя сім’я: дружина, донечки. Так було легше працювати і переживати побачене”, – каже хірург.
Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова – це формування цивільних медиків-добровольців та допоміжного персоналу для надання медичної допомоги в зоні бойових дій на території України. Він був організований ще у 2014 році.
“За період повномасштабної війни я був на ротації вперше у серпні цього року в добровольчому шпиталі на Донецькому напрямку в зоні бойових дій. Це однодумці і професіонали, які знають, що мають якісно виконувати свої обов’язки. Всі працюють на совість, підтримують один одного. Медики-“пироговці” не носять білих халатів, натомість одягають військову форму кольору мультикам чи хакі, на якій не видно плям крові. Нам також видали бронежилети і шоломи. Є декілька етапів евакуації поранених. Наш медичний стабілізаційний пункт розташовувався недалеко від передової. Сюди привозили військових просто з поля бою. Були дуже важкі поранення: відірвані руки та ноги, сильні кровотечі. Працювала ціла команда: хірурги, анестезіологи, реаніматологи, медсестри”, – розповів пан Олег.
Завдання лікарів полягало в тому, щоби стабілізувати стан пораненого.
“Ми знімали турнікет та одяг, оглядали все тіло, обробляли рани, зупиняли кровотечі, прошивали судини, за потреби переливали кров. При складних болючих травмах давали наркоз. Після стабілізації вводили знеболення та відправляли на наступний етап. Медикаментів вистачало.
Їх забезпечували за рахунок ЗСУ, волонтерів, гуманітарної допомоги, шпиталю. Завдяки закордонним благодійникам мали сучасне медичне обладнання”, – пригадує лікар.
Працювати доводилося в екстремальних умовах швидкими темпами.
“Навіть хвилини могли врятувати життя пораненому, – пояснив хірург. – Декого привозили без свідомості. Вразили хлопці, які були при пам’яті. Вони трималися досить мужньо, переживали за своїх побратимів, яких залишили на полі бою. Кожен випадок – унікальний, тому важко виділити якісь окремо.
Звичайно, різниця між зоною бойових дій і життям у Чернівцях – колосальна. Ми не бачимо трагедій, які відбуваються там. Лише коли привозять загиблих, згадуємо про війну. Тому повинні всі підтримувати наших воїнів і тих, хто там працює. Кожен українець має чимось допомагати. Не всі можуть воювати і тримати зброю в руках. Але можна збирати кошти на авто, реанімобіль, дрони, медикаменти, які вкрай необхідні”.
Професор Олег Боднар працює в Чернівецькій дитячій міській лікарні. Він провів понад тисячу складних операцій і врятував життя сотням дітей і дорослих. Та про свої досягнення хірург не любить розповідати. Каже, що це просто його робота, яку він любить і без якої не уявляє себе.
” ”
–>
