Дмитро Герасименко був активним та талановитим студентом, прагнув нових знань, любив учитися, старанно виконував у своїй групі обов’язки старости. А коли рідну землю поглинула хвиля кривавої агресії російського ворога, пішов добровольцем захищати рідний край, родину та Україну.
Про долю загиблого військового йдеться на фейсбук-сторінці “Незабутні: Буковина пам’ятає”.
Читайте також: “Він завжди залишиться у наших серцях!”: побратим про загиблого воїна з Буковини Дмитра Герасименка
Народився Дмитро Герасименко 27 вересня 2001 року в селі Мошанець Кельменецького, а нині Дністровського, району Чернівецької області. Після закінчення середньої школив вступив до Педагогічного фахового коледжу в Чернівцях. Опісля працював учителем фізкультури у приватній гімназії.
Згодом став студентом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Не полишаючи навчання на математичному факультеті, обіймав посаду діловода логістики військової частини А7220 Новодністровської територіальної оборони. Через певний час батальйон, у якому служив старший солдат Дмитро Герасименко, був передислокований у район Бахмуту Донецької області. Надсилав виконані завдання та проєкти з окопів на передовій, продовжуючи навчання в університеті.
Загинув юний Дмитро Герасименко 16 липня 2023 року поблизу населеного пункту Костянтинівка Бахмутського району Донецької області, отримавши складне осколкове поранення під час наступально-штурмових операцій ворога.
Читайте також: Завжди намагався допомогти ділом чи порадою: що відомо про загиблого полковника ЗСУ Василя Телегуза
Друзі та однокурсники досі не можуть повірити у те, що Дмитра більше немає серед живих. Побратим героя, Ігор Нажига, згадує: “Дмитро був наймолодшим серед нас, але найхоробрішим! Завжди мав одну відповідь: “Я так вирішив і ховатися не буду!”. Він був прикладом для нас за цілеспрямованістю, кращим із нас, і таким залишиться в наших серцях! Він герой! Велика честь служити пліч-о-пліч з такими хлопцями! Найкращий син! Найкращий друг!”.
Ольга Мартинюк, професорка кафедри алгебри та інформатики, написала про свого студента: “28 червня Дмитро не був присутній на врученні дипломів бакалавра у Мармуровій залі, бо ж на передовій. Я не змогла того дня його обійняти та урочисто вручити документ, але щиро вірила, що зможу це зробити згодом. Усі присутні у залі стоячи аплодували Дмитру, висловлюючи повагу та вдячність за щоденний героїзм і відданість Україні, за патріотизм та силу духу…”.
Він планував продовжити навчання, тому зареєструвався на фаховий іспит та співбесіду з іноземної мови для вступу в магістратуру, які мав складати 21 липня. Щирий, добрий, радісний, надійний, талановитий юнак – таким назавжди запам’ятається Дмитро всім, хто його знав.
Попрощалися із Дмитром Герасименком 18 липня у рідному селі Мошанець. У цей день диплом про закінчення ним вишу було вручено матері Наталії. У воїна залишились мати, батько Юрій, молодші братик і сестричка.
Однокурсниця Дмитра, випускниця Педагогічного коледжу ЧНУ імені Юрія Федьковича Ілона Лупашко, написала вірш-присвяту Дмитру Герасименку.
Уже нема, навіки з Богом
Душа його злетіла ввись.
Не прийде до батьківського порогу
І не усміхнеться як колись.
Війна забрала брата, сина…
Якого так усі любили.
Тепер немає друга, побратима…
А тільки мати із сумними очима.
Йому б ще жити й жити.
Майбутнє країни творити.
Залишив тільки деякі сліди,
Здавалось, його не зламати.
Але нема, загинув…
Дім навіки свій покинув.
Він міг багато подолати,
21 тепер йому назавжди.
” ”
–>
