Фото з фб-сторінки Галини Жук
Раніше чернівчанка Галина Жук працювала керівницею “ОТП банку”. Проте з початком великої війни жінка пішла до війська.
З березня 2022 року служила у відділенні зв’язку взводу управління мінометної батареї одного з батальйонів 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Займалася фінансовим обліком військово-технічного майна, паливно-мастильних матеріалів.
У складі групи висувалася в райони позицій поблизу Білогорівки, Сіверська, Званівки Бахмутського району на пункти для забезпечення підрозділів продовольчим, речовим, військово-технічним майном, переміщення та евакуації бійців.
Про це йдеться у публікації ” ” від 31 серпня, пише molbuk.ua
З червня цього року Галина Жук служить на посаді заступника начальника польового вузла зв’язку з морально-психологічного забезпечення окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
“Це щоденна робота з людьми. Ти завжди розумієш їхні настрої. Твоє завдання – робити все, щоби вони завжди були готові до виконання завдань”, – пояснює Галина Жук.
“Самі собі облаштовуємо спортзал”
Кореспондентці ” ” вдалося поспілкуватися з пані Галиною під час її короткої відпустки у Чернівцях. Поговорили про війну, участь жінок у ній.
Читайте також: Бізнесмен із Чернівців передав армії обладнання на шість мільйонів
“Так традиційно склалося в нашій державі, що військо переважно має чоловіче обличчя. Жінки тут швидше винятки, ніж правило. В окопі немає змоги ні привести себе в порядок, ні сходити до вбиральні. Жінки тут зазвичай коротко стрижуться. Це їм полегшує побут”, – розповідає.
Попри нелегкі умови служби, пані Галині вдається мати гарний вигляд. Каже, цьому сприяють відсутність шкідливих звичок, правильне харчування та заняття спортом.
“Відтискання, присідання, підтягування тримають тіло в тонусі. Звісно, у нас немає спортзалу. Та якщо хочемо підтримувати форму, маємо самі собі облаштувати щось на кшталт цього. Також у мене є скакалка, невеличкі гантелі. Ну, а для відтискань від підлоги не потрібно додаткового інвентарю.
У харчуванні військових багато вуглеводів, – провадить співрозмовниця. – Усе це відкладається на стегнах. Тож треба завжди себе тримати під контролем, при цьому мати певний запас енергії. Моя сім’я мені допомагає якісними продуктами. Також волонтери передають горіхи, шоколад, молочне, овочі, фрукти. Я невибаглива, але така турбота дуже приємна.
У бліндажі у мене була буржуйка, яка виконувала дуже багато функцій. Це спосіб висушитися, зігрітися і смачно поїсти. На ній я смажила картоплю, підігрівала з обох боків хліб, на який клала сир. Виходило дуже апетитно. Сушила горіхи, печиво, готувала сирники, варила бануш, кашки, супчики”.
“У стосунках із чоловіком стало більше романтики”
Складний побут змусив жінку суттєво переглянути свою косметичку.
“Тепер майже всі мої засоби пакетовані. Багато сонцезахисту, щоб захистити шкіру. Спрей від комарів, сухий шампунь, сухий душ у пакеті, фільтр для води. Важливо наводити довкола себе лад і затишок, де б не перебувала. Це дає відчуття впорядкованості та гармонії у всьому, – переконана Галина Жук. – Для мене це правило життя. Якщо людина може організувати свій простір, то такими ж упорядкованими в неї будуть і думки та дії. Ми самі створюємо собі середовище, в якому живемо. До прикладу, на Донеччині я жила в закинутій шахті. Моя кімната площею близько шести квадратів спочатку була доверху засипана будівельним сміттям. Ми її вичистили, закупили утеплювачі для стін, підлогу зробили з ящиків для зброї насиченого зеленого кольору. Ліжком слугували ящики жовтого кольору. Вийшло доволі затишно”.
У пані Галини вже доросла донька і люблячий чоловік, які її підтримують.
“У нас зрілі, свідомі стосунки, ми не тримаємо одне одного на ланцюгах, – зазначає жінка. – Усвідомлюємо виклики часу. Тому вважаємо, що всі труднощі можна подолати. Багато сімей зараз так живуть”, – каже військова.
Квітів та романтики у стосунках стало навіть більше, провадить пані Галина.
“Ми просто переосмислили наші стосунки, які тривають уже понад 20 років. У нас тепер багато переїздів, посилок, спілкування через смс-повідомлення. У цивільному житті ми значно рідше переписувалися з чоловіком. І то це були смс переважно побутового характеру на кшталт “купи щось смачне на вечерю”. Зараз же стало у рази більше смайликів і сердечок”, – усміхається.
“У нас переважають дешеві понти”
Галина Жук зізнається: коли приїжджає з фронтового життя у мирні Чернівці, її часто дивує побачене.
“Наші Чернівці дуже люблять гламур. Він скрізь, такі собі дешеві понти. А під час війни треба бути скромнішими у демонстрації свого дозвілля, нового одягу, автомобілів… Цей гламур певною мірою вводить військових у ступор. У мене зараз немає нових туфель, суконь, косметики. Я не ходжу ресторанами. Усе це встигну зробити після перемоги. Натомість купую запчастини для підрозділу, переказую кошти на ЗСУ.
Чернівці – справді благословенне місто. Але неправильно думати, що ракети до нас не долітають. Сюди просто не дають наказу їх відправляти. Напевне, через наближеність до Румунії, переконана військовослужбовиця, – вважає Галина Жук. – Тому я досі не можу усвідомити, чому у нас таке прагнення до надміру розкішного життя. Тоді як військові та їхні родини мають стовідсоткове усвідомлення жаху цієї війни. Вони не зупиняються, забезпечують своїх захисників і навертають наш гламурний світ глянути на війну і частку від того всього задонатити на армію. Так, на Буковині працюють благодійні організації, влада скеровує частину коштів на армію. Але можна більше, краще, щоби ми досягнули перемоги”.
У 2020 році пані Галина сама балотувалася на посаду Чернівецького міського голови. Та наголошує, що зараз повністю аполітична: спершу треба перемогти. Все ж жінка висловила бачення того, куди тепер варто спрямовувати зусилля.
“На всіх рівнях влада зараз займається інфраструктурою. Якби я була міським головою, також би нею займалася. Благоустрій, комфорт мешканців – це основні функції місцевої влади. Але мирне життя громади й життя під час воєнного стану – різні речі. Багатьом військовослужбовцям сквери зараз не зрозумілі. Бо не вистачає озброєння, тепловізорів, дронів, рацій, старлінків. Це все дорогі речі, і їх треба постійно оновлювати. Збори, які організовують родини військовослужбовців, є мінімальними. А можливості бюджетів – мільйонні. Тому під час війни я б більше скеровувала кошти на потреби військовослужбовців”, – розмірковує Галина Жук.
“На запити треба не чекати, а самим їх ініціювати”
Співрозмовниця зізнається: їй дуже не подобається трактування “у нас немає запитів від військових частин”.
“Що значить немає запитів? Упевнена, зараз немає підрозділу, який на сто відсотків забезпечений усім необхідним. У влади на місцях є більша можливість, ніж у командирів, цікавитися і збирати інформацію про потреби. Військовим обтяжливо генерувати офіційні запити й водночас перебувати на бойових позиціях.
Міська та обласна влади мають інформацію, у яких підрозділах перебувають наші військовослужбовці, яка їхня кількість, І вони могли б здійснювати ретельний моніторинг за їхнім забезпеченням”, – вважає Галина Жук.
Транспорт та багато інших речей ніколи не є зайвими на передовій. Пані Галина зауважує: “Бригада, в якій я служу, зараз перебуває на Лиманському напрямку. Якщо раніше я була на позиціях, де їздив абсолютно весь транспорт, то зараз є потреба тільки у повнопривідних авто. Будь-який військовослужбовець вам скаже, що офіційно військові частини можуть брати на облік лише обмежену кількість транспорту. Чи є вона достатньою для виконання бойових завдань? Звичайно, ні. Тому місцевій владі та іншим благодійникам треба відстежувати, чи забезпечені військові транспортом та всім іншим, чи мають із чим виконувати завдання. Саме місцевий бюджет має можливість закуповувати авто, дрони, протидронові гвинтівки, старлінки. Бо їх не під силу придбати родинам захисників”.
Зараз для влади час проявити єдність та підтримку, переконана Галина Жук: “Ворог нарощує сили, він затягує нас у довший сценарій війни. А нам потрібно робити все, щоб якнайшвидше перемогти. Тому не треба чекати на запити від військових, а самим їх ініціювати й навіть випереджати”.
Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
” ”
–>
