Із понеділка, 26 квітня, розпочинається Страсний тиждень.
Цей період треба присвятити молитві, покаянню та духовному очищенню. Не можна сваритися та відмовляти у проханнях, слід дотримуватися суворого посту.
Що робили колись буковинці у дні Страсного тижня, який триватиме з 26 квітня по 1 травня, розповів етнограф Микола Шкрібляк.
*Понеділок відводився для прибирання всією родиною. У цей день треба було все відремонтувати, пофарбувати, привести оселю та господарство до ладу.
*У вівторок жінки прали та прасували білизну. Якщо була гарна погода, виносили на двір провітрити постіль, покривала, доріжки. Також готували до Великодня святковий одяг. Чоловіки тим часом оглядали поля та заготовляли дрова для випікання пасок.
*У середу закінчували всі хатні роботи. Увечері починали причиняти тісто для пасок. Дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, писачки, природні барвники.
*У Чистий четвер зранку милися, переодягалися в чисті сорочки, матері купати дітей. Вважалося, що в цей день вода набуває цілющих властивостей, забирає всі недуги. Також пекли паски. Вогонь у печі розпалювали минулорічною освяченою шуткою-вербою. Перша паска називалася дорою, на ній робили тільки хрест. Її ставили у великодній кошик. Раніше на Буковині випікали три види хліба: чорний, білий та жовтий, відповідно на славу землі, богам і сонцю. Дівчата розписували писанки.
У гірських районах досі збереглася традиція посилати у четвер дітей за кукуциками до сусідів і родичів. Це маленькі хлібчики-перепічки з пташечками, шишечками, завитками. Цих дітей здавна називали вогниками – провісниками весни. Жінки тішилися одна перед одною: “А до мене нині приходило аж 30 вогників”. Це була велика радість, коли до хати навідувалося багато діточок, які приносили звістку, що наближається великий день Христового Воскресіння.
Після обіду в четвер йшли до церкви на Богослужіння і приносили додому Страсну свічку. Вважалося, що вона помічна від грому, нечистої сили, недуг. Це був домашній оберіг на весь рік.
*У страсну п’ятницю намагалися нічого не робити. Розмовляли притишено, не сварилися. Це був скорботний день, коли молилися і думали про муки розіп’ятого Ісуса Христа. Казали: “Той, хто сміється у страсну п’ятницю, проплаче весь рік”. Колись багато людей після вечірнього Богослужіння нічого не їли і не пили аж до свяченого на Великдень. Навіть маленьким дітям у п’ятницю не давали нічого скоромного.
*У суботу готували страви до великоднього столу. Колись він був досить скромний. Основне, аби на столі було все домашнє, надбане своєю працею. Коли починало смеркатися, складали кошик, який використовували тільки для освячення паски. Це зазвичай робив найстарший член родини. Першою у кошик клали паску, потім – писанки, варені облуплені яйця, сіль, хрін, сир, масло, сало, ковбасу, буженину. Ніколи не клали в кошик алкогольні напої. Для дитини складали маленький кошичок. Але не із заморськими фруктами, як це роблять деякі батьки зараз, а з маленькою пасочкою та писаночкою, прикрашали його весняними квіточками.
