Полковник Ігор Шевчук пов’язав все своє життя із військовою службою. Офіцера цінували та поважали у колективі. З 2022 року він обіймав посаду заступника начальника обласного Чернівецького центру комплектування та соціальної підтримки.
Про це йдеться у публікації ” “
Вирушаючи у відрядження на війну, військовий потрапив у жахливу смертельну аварію. Ігорю Шевчуку завжди буде 43… У нього залишилося двоє дітей та дружина.
Сам попросився в зону АТО
– З чоловіком ми познайомилися у 2006 році на вечірці. Ігор мені одразу сподобався: гарний, високий, мужній. Ми почали зустрічатися, а через рік одружилися. Тоді Ігор був старшим лейтенантом і служив у трьохсотому полку. Служба була далеко не легка, постійні наряди, полігони, відрядження. Та моєму чоловіку це дуже подобалося. Він жив своєю службою. Наприкінці 2009 року Ігор перевівся у військкомат і служив там: працював у Чернівцях, потім був заступником глибоцького військового комісара, пізніше став військовим комісаром Хотинського військкомату, – розповідає дружина полковника Христина ШЕВЧУК.
У 2014 році молодий офіцер написав рапорт, у якому вказав, що бажає відбути ротацію у зоні проведення антитерористичної операції.
– Ігор завжди казав: “Я мушу там бути, бо самих хлопців не відпущу”. Мій чоловік ніколи не боявся, він не з тих людей, які б могли відсиджуватися. Він вирішив їхати на війну, і я його в цьому підтримала. У зоні проведення АТО він був командиром танка. Під час виконання обов’язків на Луганщині Ігор отримав контузію та два поранення.
До 2019 року Ігор був комісаром Хотинського військкомату, потім відбулася ротація, і його перевели у Кельменці. Саме тоді я зрозуміла, що також хочу служити, у цьому мене підтримав Ігор. Я проходила навчання у Полтаві, а з нашими дітками залишилася моя мама, – згадує пані Христина.
За словами Христини Шевчук, її чоловік дуже любив дітей.
– Попри щільний графік, чоловік завжди намагався приділити увагу нашим діткам: на велосипедах покататися, в басейн сходити. Були випадки, коли у нас гралися сусідські діти, то він всіх збирав і віз на піцу. Діткам це дуже подобалося. У нас двоє дітей – син Кирило та дочка Вікторія. Вони зараз дуже важко переживають загибель батька. Вікуся часто згадує, як її виривали зуб, і тато був поруч, тримав її за маленьку ручку, – каже жінка.
Навіть у вихідні ходив на службу
Колеги Ігоря запам’ятали як надійну, щиру людину.
– Для мене Ігор завжди був надійним плечем. Це чоловік, на якого можна було покластися. Він мав відмінне почуття гумору, його любили у колективі. Ігорю не подобалося ходити у відпустки, був відданий службі. Від 2014 року він практично у них не бував. Навіть коли Ігор відпочивав, то все одно йшов у частину, казав: “Йду, подивлюся, як там мої хлопці”. Мій чоловік був справжнім офіцером, – згадує Христина.
П’ятого серпня цього року сталося непоправне: Ігор Шевчук їхав у відрядження на передову й потрапив у жахливу аварію.
– Мені зателефонував чоловік, який їхав разом з Ігорем. Я не встигла підняти слухавку. Перетелефонувала, бо подумала, що у мого чоловіка розрядився мобільний, тому він попросив телефон товариша. Однак на дзвінок товариш Ігоря не відповів. Я розхвилювалася… Лише згодом мені зателефонували з військкомату й сказали, що Ігор потрапив у ДТП. Я запитала, чи він живий. Сказали: “Живий”. Я почала збиратися до Дніпра, бо хотіла бути поруч зі своїм чоловіком. Та коли побачила біля свого дому багато співробітників ТЦК, все зрозуміла: мого Ігоря більше немає, – розповіла Христина.
Редакція газети ” ” висловлює співчуття родині Шевчуків.
” ”
–>
