Фото: Влад Книжник
Міськрада ухвалила рішення про заборону публічного використання на території громади будь-якого культурного продукту російського та інших країн, які є союзниками РФ і підтримують її агресію проти України.
Рішення має стати поштовхом для інших міст
Йдеться про фільми, вистави, музику тощо, тобто все, що має стосунок до сфери культури, зазначив автор проєкту депутат Тарас Прокоп.
“Культурний продукт (культурні блага) – це товари та послуги, що виробляються (тиражуються) в процесі культурної діяльності на основі творів і служать для задоволення громадянами своїх творчих, духовних, дозвіллєвих потреб (видання, фільми, та їх демонстрація, аудіопродукти (фонограми, аудіоальбоми), вироби ужиткового мистецтва, театральні та циркові вистави, концерти тощо)”, – конкретизував депутат.
Дивіться також: “Ні” російськомовній культурі в Чернівцях: що про це думають мешканці – відео ” “
У коментарі ” ” депутат пояснив, що “цим рішенням ми фактично доводимо до суб’єктів господарювання, що використання ворожої мови є неприйнятним у межах Чернівецької громади. Та найважливіше, про що йдеться, – це культурний контент, який транслюється публічно. Зокрема, яку музику вмикають у кафе та ресторанах, чи транслюють російські мультфільми та вистави у закладах комунальної або приватної сфери”.
Заборона діє для комунальних установ
Утім, поки що за порушення заборони не штрафуватимуть.
“Наразі ми не маємо навіть окремого органу, який би міг стежити за дотриманням цієї норми”, – каже депутат.
Однак для комунальних підприємств міста цей мораторій стане директивою. Структури, підпорядковані Чернівецькій міськраді, будуть зобов’язані дотримуватися заборони, зауважує Т. Прокоп. Чернівці стали другим містом після Києва, яке ухвалило таке рішення.
Коментар:
“Відриватися потрібно, але не в порожнечу”
Ігор Буркут, політолог, кандидат історичних наук:
“Є така штука, яка називається “маятник”. Він крайню точку обирає, а потім – раз! – і в іншу прямує. Так хитається, хитається, потім заспокоюється і спокійненько висить собі.
Упродовж сотень років ми були насильно занурені в культурну сферу Росії. Хотіли ми цього чи ні, нас туди загнали. Багато українців на цьому виховувалися. І от зараз, коли ми відриваємося від цієї російської пуповини, коли у нас прийняті закони про деколонізацію, маятник з одного крайнього стану кинувся в інший. Звідси і такі речі, як “заборонити усе підряд”: і Чайковського, і Мусоргського, і Прокоф’єва, бо вони росіяни. Хоча, якщо копнути, то Глінка і той же Чайковський за походженням – українці. А більша частина російських композиторів, якщо не євреї, то німці або французи.
Люди, виховані на будь-якій культурі, розуміють, про що саме йдеться, й істерик не влаштовують. Влаштовують їх ті, хто нічого не знає. Чимало з них російської літератури, музики, справжнього театру не знали і знати не будуть.
Разом із російською хочуть заборонити і культуру тих народів, які підтримують Росію. Але ж білоруський народ не підтримує війну, тоді як Лукашенко підтримує. Богу дякувати, знаю, що мову суахілі в Україні не дуже часто використовують. Тому африканські союзники Росії можуть спати спокійно. Так само як і мову фарсі. А цією мовою говорять не лише громадяни Ірану, але й громадяни дружнього до нас Таджикистану. І де завершується перська та починається таджицька культура, цього вам не скаже ні іранець, ні таджик.
Це настільки все складно і вимагає таких серйозних знань, що не дилетантам цим займатися.
Відриватися від російського культурного простору необхідно. Але не в порожнечу. Слід запроваджувати світову культуру всюди, насамперед у програмах шкіл. Я взагалі не розумію, чому в нас немає таких гуманітарних предметів, які знайомлять майбутніх громадян України зі світовою культурою?
Зараз ідеться про те, що в Україні другою мовою, якою повинні всі володіти, має бути англійська. Я нічого проти цього не маю. Нею користуються дуже багато людей у світі. Але щоби мову по-справжньому знати, треба потрапити у мовне середовище. Нахрапом не візьмеш нічого. Ми любимо робити все кавалерійським наскоком. Та піки й шаблі вже давно в музеях.
Тому треба доручити розробити програму різним спеціалістам, щоби вони зрозуміли насамперед самі, чого хоче наш народ, а потім уже бралися за справу. Так поступово будемо виходити з-під панування російської культури”.
” ”
–>
