Чотири дні – в одному волонтерському штабі, а ще день – в іншому. Волонтерка Марія МИНДРИШОРА каже, що допомагає переселенцям вже понад рік. Усе життя була патріоткою, тому не змогла лишатися осторонь у час війни, навіть після перенесеного інфаркту.
Пʼятниця, приблизно 11:00. У парку Шевченка, попри дощову погоду, зібралося вже вдосталь переселенців. Усі чекають у черзі, щоб отримати благодійну допомогу від румунських волонтерів, йдеться у публікації ” “.
Пані Марія у спеціальній жилетці координує людей.
– Будь ласка, не штовхайтеся. Ставайте у рівненьку чергу, всім вистачить, – звертається пані Марія до людей. Після цього жінка звіряє документи, перепитує, чи всі люди мають із собою довідки ВПО, документи. Людям тут щотижня видають продукти: крупи, консерви, паштети, хліб.
“Я з перших днів війни допомагаю у різних волонтерських штабах. Спершу допомагала Любові Свіріденко (керівниця Чернівецького товариства людей з інвалідністю “Мрія” – авт.). Пізніше побачила, що багато іноземних благодійників, які хочуть надавати допомогу, шукають волонтерів.Кілька років тому перенесла інфаркт, тому щось важке робити не можу. Допомагаю тим, чим можу. Уже понад рік я щодня то тут, то на Соборній площі”, – ділиться жінка.
“Працюємо у будь-яку погоду”
Пані Марія каже, що взимку волонтерити було важче. Тепер тепліше, людей більше, але працювати легше.
– Буває, що люди такі бідні приходять, що того хлібчика кілька днів не бачили. Чи то місцеві люди, чи з інших регіонів, я всім хочу допомогти, – каже жінка.
У волонтерському штабі, що розгорнувся на площі Соборній, щодня величезні черги. У понеділок, близько 12:00, люди вже сиділи за столами, чекали на обід. Тут вони мають змогу повноцінно поснідати чи пообідати. Волонтери їх реєструють і після цього запрошують присісти за столи.
Пані Марія й тут не сидить на місці. Прибирає за людьми, допомагає розносити їжу, а опісля миє посуд на кухні.
– У нас тут дуже хороший колектив волонтерів. За рік ми вже нагодували десятки тисяч людей. Охочих пообідати щодня приходить дуже багато, тому й роботи є вдосталь. Нікому не відмовляємо. Я з дитинства працьовита, важке життя змусило звикати до будь-чого. Якщо така ситуація зараз в нашій країні, кожен має робити свій крок до перемоги, – вважає М. Миндришора.
“Таку завзяту працівницю треба ще пошукати”
Про жінку гарно відгукуються її колеги-волонтери.
“Таку завзяту працівницю треба ще пошукати. Я тепер почав вчити українську мову, то Марія, окрім своєї роботи, ще й допомагає мені, виправляє”, – розповідає канадець, який опинився у Чернівцях всього кілька місяців тому.
Волонтерка Альона дивується із завзятості пані Марії. “Вона молодець, усім би в її роки так допомагати”, – каже.
13:00. Волонтери подають обіди людям, і пані Марія знову береться до своїх щоденних клопотів.
” ”
–>
