Фото molbuk.ua
Днями у соцмережах вибухнув скандал: одна з матерів, син якої відпочиває у дитячому таборі “Дністер плюс”, що у селі Брідок Вікнянської громади Чернівецького району, поскаржилася на неприйнятні умови перебування дітей у закладі.
Із цим закладом – насправді приватним комплексом – укладений договір, згідно якого тут за державні кошти відпочивають пільговики з Чернівців, області, а також переселенці. Йому одному з-поміж усіх державних таборів чи таких, які мають договір із ОВА, дозволили наразі працювати через наявність укриття. Дозвіл дали також таборові “Вербиченька” у Давидівці, однак він не відкрився цьогоріч з інших причин.
За словами чернівчанки, у таборі погано харчують дітей, не дають жодних фруктів. На ліжках – брудні матраци, у приміщенні сильно тхне туалетом, у кімнатах – старі розламані меблі.
Жінку підтримали чимало інших батьків у коментарях, пише molbuk.ua
Так співпало, що за тиждень до того кореспондентка molbuk.ua також віддала до цього табору свого 11-річного сина. Вибору не було: державні табори зачинені, усі приватні “забиті” на кілька змін наперед, і коштують значно дорожче. Тут же вартість становила 7900 гривень за три тижні. І це єдиний табір, в якому були вільні місця і можна без проблем привозити дитину.
Пізніше я зрозуміла, чому тут є вільні місця, але про це далі.
Оскільки ми не пільговики, то заплатили за перебування впродовж двох тижнів 5300 гривень. Я була свідома того, що за такі кошти не варто очікувати бозна-чого, але сподівалася, що весела компанія, гарна природа та ігри на свіжому повітрі перекриють усі інші недоліки.
Спочатку син, телефонуючи, тішився, що знайшов нових друзів. Серед них – багато переселенців. Розповідав про хлопчика з Бахмута, дім якого повністю знищили російські окупанти, при цьому загинула його бабуся…
Втім, уже за кілька днів перебування в таборі син почав скаржитися, що голодує. Вітамінів, мовляв, не дають – ні фруктів, ні овочів. А вранці годують несмачними кашами на воді, які мало хто з дітей їсть. Тому більшість перебиваються хлібом із маслом, які додають до сніданку, а потім чекають обіду. Син усе просив мене привезти “Мівіну” – пояснив, що тут багато хто з дітей собі купує її, запарює і так харчується. Я відмовилася і заборонила купувати ту “Мівіну”.
Взагалі я не до кінця повірила дитині, і зателефонувала директорові табору. За даними YouControl, ним є Михайло Ярославович Сеничак, колишній головний податківець Буковини.
Він наголосив, що такого не може бути, щоби каші були на воді, а за овочі та фрукти пообіцяв розібратися.
“Ваша дитинка просто дуже хоче додому, от і вигадує. Ну, не прижився, компанію не знайшов, – буває”, – припустив директор.
Наступного ж дня, розповів син, у меню нарешті з’явився салат зі свіжих овочів.
Втім, ситуації це вже змінити не могло. Дитина просилася додому і навідріз відмовилася залишатися ще на один тиждень. Скаржився, що брудно і тхне вбиральнею на все приміщення, при цьому злив не працює. Словом, не подобається і все.
А тут у соцмережах з’явився допис однієї з матусь – чернівчанки Вікторії Котаєвої-Горошун, яка скаржилася на жахливі умови.
Я поїхала забирати сина, а заодно з’ясовувати ситуацію.
На подвір’ї табору бачу, як чоловік забирає своїх дітей. Відчувається, що він дуже розгніваний.
“У мене четверо дітей тут, і всі в один голос скаржаться. Їсти нема що, напівсира вермішель. Ніяких фруктів, овочів не було. Те, що ми привозили, те діти і їли”, – каже чоловік.
“Що було на сніданок?” – запитую в однієї з дівчаток.
“Вівсяна каша на воді. Я її не їла”, – відповідає. “Може, все ж таки не на воді, адже директор заперечує, що каші на воді?” – уточнюю. “На воді вона, або ж якщо там і є молоко, то дуже мало. Каша дуже рідка”, – чую у відповідь.
Виходить старша вожата на ім’я Світлана. Каже, директора немає на місці. Пропонує зайти до їдальні: там саме обід. На столі – салат, кукурудзяна каша, борщ.
Читаю меню на цей день (9 липня). Сніданок: вівсяна молочна каша, хліб із маслом, чай каркаде. Обід: борщ, кукурудзяна каша, курячий гуляш, салат зі свіжих огірків, компот із сухофруктів. Вечеря: овочеве рагу та чорний чай.
Глянула також меню за попередній та наступний дні.
“У нас щодня є овочі, – запевняє вожата на ім’я Світлана. – Фрукти Михайло Ярославович (директор – ред.) завозить у невеликих партіях – залежно від надходження коштів. Були черешні, потім настане пора кавунів. Яблука давали двічі за зміну. На території табору є садок, то ми навіть там рвали фрукти – малину, шовковицю, і з них компот робили.
Вожата теж заперечує, що каші – на воді.
“Це нонсенс. Коров’яче молоко нам не підходить. За нормами Держпродспоживслужби ми не маємо права його давати. Тому часто додаються згущене або пастеризоване молоко. Каша завжди з молоком: вівсяна, манна або кукурудзяна. Це корисно для дітей, особливо зранку. Як на мене, їжі вистачає. Стараємося дотримуватися норм, калорій, тому що розуміємо, що це є оздоровчий табір і що дітям треба їсти. Просто багато хто з діток, можливо, звикли харчуватися по-іншому, якось краще. У нас же тут – спокійне, домашнє харчування”, – каже.
Працівниця кухні пані Марія запевняє: готують як для своїх дітей.
“Овочі діти отримують, а фрукти – ну, таке, – заминається жінка. – Були черешня, вишня. Зараз абрикосів ще немає, яблук теж. Але є м’ясо, молоко, риба двічі на тиждень. Рибних котлет у нас не було, як про це писали. То така гарна риба у нас, що її шкода пускати на котлети. Бо що шматок риби з’їсти, то не те що котлету.
У нас немає ковбас, сосисок. Є свіжа свинина, то нащо нам ковбаси. Готуємо як для своїх дітей та онуків. Ми живемо у цьому ж селі, місцеві. Нам не хочеться псувати собі репутацію.
Просто є сім’ї багатші, бідніші, а є зовсім бідні. Бідніші приходять і ще добавки просять. А інші зовсім нічого не їдять. Запитую: “Ти чому нічого не їв?” Відповідає: “Бо я не їм борщ!” Чи ще щось інше не їсть. Але ж не можуть бути постійно макарони! Дітям потрібні каші! Вони дуже корисні. Але як звикли діти в місті їсти суші, то вони й тут їх хочуть. А ми суші готувати не вміємо.
Діти, які обділені долею, їдять все, що їм дадуть. Бо вони не мають за що піти в магазин і піти собі купити щось інше. А деякі тут “мівіну” парять. Питаю – де взяли? Відповідає один: “Мама привезла!”
На вулиці одна з матусь на ім’я Оксана хвалить табір:
“Моя друга дитина має сюди приїхати на другу зміну, і я дуже хочу, щоби вона сюди приїхала. І цій дитині, що зараз тут, теж подобається. Нормальне тут харчування. У мене діти привчені, що вони мають їсти зранку молочні каші. Марципани, пельмені чи піцу їм ніхто готувати не буде. Тут здорова нормальна домашня їжа. Я працюю в школі і бачу, як у школі діти їдять. Батьки платять по 70 гривень за їду, і все йде у відходи”, – каже жінка.
“У мене скарги не так на їжу, як на туалет. У тиху годину ходжу до вбиральні на вулицю. Бо нам кажуть, що можна ходити “по великому” в туалет всередині, але не бажано. Бо потім треба буде провітрювати три місяці. А на вулиці в туалеті – просто дирка, немає на що сісти”, – несміливо зауважує один із хлопчаків.
Його саме провідував дідусь. Він нагримав на онука.
“А ти що хотів? Це ж табір, так має бути! Тут маєш вручну попрати собі шкарпетки, футболку. Ми теж так відпочивали, і нормально. Це скаутський рух, вони мають бути самостійні. Я взагалі вважаю, що це ще дуже комфортно для них, аж забагато. От ми були у Карпатах у таборі, то там узагалі жили у дерев’яних будиночках без нічого. І в горах холодно вночі. Діти спали, отримували задоволення, купалися у холодній-холодній воді. І нічого, все чудово. Приїжджали здорові, засмаглі. Так має бути! Це не Туреччина, не Єгипет, це не ол-інклюзів!” – переконаний чоловік.
Щодо графіку миття, то миються через день, пояснює старша вожата Світлана.
“Одного дня – перша зміна, наступного – друга. Але є діти, яким потрібно частіше, відповідно, вони можуть іти в будь-який день, душ працює цілодобово. Вожаті були свідками, коли кликали дитину: “Пішли в душ”, на що отримували відповідь: “Я не хочу”.
Вдалині на подвір’ї видніється щось на кшталт басейну. Воду туди заливають раз на зміну, пояснюють вожаті. Але вже на другому тижні зміни купатися у ній зась, бо вода позеленіла. Мають міняти.
Фото басейну – з сайту “Дністер плюс”
Заходжу в двоповерхову будівлю.
Вожатий показує на стос нових матраців, складених у кутку. Потроху, мовляв, замінюють старі.
У ніс вдаряє сильний сморід із туалету на другому поверсі.
“Та то діти не зачиняють двері до туалету, того так і тхне”, – каже вожатий.
Заходжу у кімнати. Старезні матраци: пірвані, пописані. “Тут був Ваня. Тут тупо”, – написано на матраці, на якому спав мій син.
Розбиті тумбочки, які навіть не зачиняються як слід, справляють гнітюче враження…
В одній із кімнат сидить компанія з кількох хлопців. Вони чекають, щоб їх цього дня забрали батьки. Цікавлюся, чому їдуть.
“Ми просто хочемо їсти, – чесно зізнаються підлітки. Їжа в їдальні не дуже… Несмачно… До неї треба звикнути. Тому, хто тут вперше, харчування навряд чи сподобається”.
На прощання хлопці показують на розбите скло у дверях.
“Це наш спостережний пункт, ми крізь цю дірку підглядаємо, що робиться у коридорі”, – кажуть. Запевняють, що розбитим скло було ще до них.
“Діти, мабуть, справді просто не звикли до такого харчування, – зауважує один із вожатих. Мало хто з міських дітей їсть кашу. А по селах часто готують каші. От ми, працівники табору, їмо те ж саме, що й дітям дають, і нічого, нормально”.
Кореспондентка molbuk.ua звернулася за коментарем до директорки департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА Ольги Ходоби. Чиновниця повідомила, що у таборі вже провели перевірку. Проте про її результати розповість сьогодні, 12 липня, на своїй пресконференції голова ОВА Руслан Запаранюк.
Як повідомлялося, у Чернівецькій міськраді створили комісію, яка перевірить умови перебування дітей пільгових категорій у таборі “Дністер плюс”. Подальші дії мають ухвалити після результатів перевірки не пізніше 17 липня.
” ”
–>
