Волонтерка з Буковини Яна Статна разом зі своїм батьком Сергієм вже понад рік їздять на найгарячіші напрямки до військових та цивільних.
З березня минулого року волонтери щомісяця відвідують Вугледар, пише molbuk.ua
“Зараз живуть лише у підвалах…”
“В’їзд до цього міста проходить через село Богоявленку. Ще раніше до Вугледару вели дві дороги, а зараз до цього міста можна проїхати тільки однією…” – розповідає Яна.
“Раніше ми заїжджали польовою дорогою до міста, проте зараз це неможливо. Орки обстрілюють місто, мирних жителів, кладовища… Звісно, можна спробувати проїхати, але це лотерея. Ризикувати життям не варто… Місто виглядає “відрізаним” від інших міст. Туди мало хто їздить. Там є капелан, який раз чи двічі на тиждень їздить до місцевих жителів і привозить воду, хліб, картоплю. Це основне, чого потребують люди”, – каже волонтерка.
Вугледар – мале місто. До війни там жили 17 тисяч людей, зараз залишилося близько трьохсот. Окрім волонтерів, жителям допомагають самі військові, які обороняють цю місцевість – воїни 72-ої та 68-ої бригад.
“Там дуже невеличкий приватний сектор, є кілька масивів з багатоповерхівками і дві шахти. Росіяни б’ють саме по шахтах, думають, що там переховуються наші військові. Навіть “висотки”, які ще вціліли, вони знищують, скидають на них авіабомби”, – каже Яна.
За словами волонтерів, раніше люди були на вулицях, а зараз не виходять з підвалів…
“Живуть переважно малозабезпечені”
“У Вугледарі ти не знаєш, чи доживеш до наступного світанку… Там зараз живуть переважно малозабезпечені люди, які не мають можливості зібратися і виїхати. Я з таким стикалася тільки на Донеччині. Коли питаємо “Чому не виїжджаєте?”, чуємо у відповідь: “Я все життя прожила і пропрацювала в рідному місті, немає сили, щоб все почати спочатку у новому місті чи селі”, – зазначає волонтерка.
Під час останньої поїздки до Вугледару волонтери потрапили в небезпеку.
“Ми потрапили під увагу ворожого дрону. У той момент ми цього не зрозуміли. Вже під’їхали до точки, куди привезли допомогу. Вийшли люди, а вже за мить чую звук ніби щось летить. Окупанти почали обстріл градами. Вдалося сховатися в сусідньому будинку. На щастя, ніхто не постраждав. Тому коли ми їздимо у різні точки, працюємо там впродовж п’яти-семи хвилин, не більше. Роздали все – і одразу переїжджаємо”, – каже Яна.
Минулої середи волонтери вкотре поїхали до військових та мирних мешканців Вугледару, щоб передати допомогу…
Читайте також: Батько та дочка з Буковини возять допомогу військовим з перших днів війни
” ”
–>
