З квітня 2018 року у людей з’явилась можливість укладати декларації та самостійно обирати свого сімейного лікаря або лікарку. Головне — знайти людину, спільно з якою буде комфортно опікуватися власним здоров’ям.
Громадська спілка “Твій сімейний лікар” розповіла, як і де шукати сімейного лікаря та на які професійні риси варто звертати увагу.
Я не маю сімейного лікаря/лікарки. Що мені робити?
Можете почати з рекомендацій — попитайте друзів, знайомих чи колег: якщо вони мають декларацію, то чи задоволені якістю медичних послуг? Зверніться до групи вашого населеного пункту/громади/району у Facebook або ж напишіть у чат будинку. Зберіть декілька думок з різних джерел, аби мати ширший вибір. Ще один варіант — пошукайте медичні заклади по сусідству, почитайте відгуки про заклад і про конкретних лікарів та лікарок.
Ви можете знайти усі медзаклади у вашому місті на електронній карті Національної служби здоров’я України (НСЗУ): тут відшукаєте інформацію про спеціалістів і спеціалісток державних і приватних клінік, а також лікарок та лікарів-ФОП.
Пам’ятайте: місце прописки чи проживання не мають значення — ваш лікар або лікарка може приймати в іншому районі міста чи навіть населеному пункті.
За якими критеріями мені обирати сімейного лікаря/лікарку?
Грамотно й професійно лікує
Чи знайшли ви свого лікаря/лікарку — найкраще пересвідчитись на практиці. Професійна сімейна лікарка чи лікар не призначатиме імуномодулятори, гомеопатію, список із 10 препаратів у разі легких захворювань або антибіотики “про всяк випадок”. Таке “лікування” не лише не допоможе, але може й нашкодити.
Не ставить сумнівних діагнозів, базується на доказовості
Ви маєте без нагадувань і запитань отримувати пояснення суті вашого діагнозу й варіантів лікування. Чуєте про такі діагнози як вегето-судинна дистонія (ВСД), дисбактеріоз, авітаміноз? Є привід замислитись і перепідписати декларацію.
Заохочує вакцинацію
Щоби перевірити, чи з тією людиною у вас декларація, можете запитати її думку з приводу “контроверсійних” питань, наприклад — щеплення. Вакцини захищають людину від хвороб та епідемій. Саме завдяки щепленням людство побороло віспу та чуму. А нині ви маєте змогу захистити себе від дифтерії, кору, туберкульозу, гепатиту B та інших небезпечних захворювань. Обов’язково розпитайте власного лікаря чи лікарку щодо календаря вакцинації.
Постійно вчиться й вдосконалюється
Не соромтесь поцікавитись, за якими протоколами вас лікують. Ви маєте повне право впевнитись, що лікар чи лікарка не лікують вас за радянським підручником 50-річної давнини чи вигаданими протоколами. Дізнайтесь, як і де ваш лікар чи лікарка підвищує кваліфікацію: це державна вимога до цієї професії. Хороша ознака — знання англійської мови. Адже всі сучасні дослідження публікують, у першу чергу, в міжнародних джерелах.
Подумайте також і про людські риси потенційного лікаря чи лікарки. Вам важить, аби ця людина мала схоже почуття гумору, поділяла ваші цінності? Тоді зверніть увагу на схожі погляди. А укладаючи декларацію, пам’ятайте — це не навіки, і ви завше зможете змінити свій вибір. Ніяких ніякових пояснень і прощань: розривати декларацію не потрібно, достатньо лише перепідписати її з новим лікарем чи лікаркою. Турбота про власне здоров’я має бути спокійною й комфортною!
Я живу з ВІЛ. Як мені шукати сімейного?
Все максимально просто й доступно, процес пошуку нічим не відрізнятиметься. Ви можете укласти декларацію з будь-яким сімейним лікарем або лікаркою, незалежно від свого ВІЛ-статусу.
Пам’ятайте: медзаклад не має права відмовити вам в обслуговуванні.
Якщо ви маєте ВІЛ або підозру на ВІЛ, то у сімейного лікаря або лікарки ви можете отримати:
тест на ВІЛ та післятестову консультацію;
направлення на безоплатні лабораторні дослідження: аналізи крові, сечі, CD4, визначення навантаження ВІЛ, обстеження на статеві інфекції та інші потрібні дослідження;
аналіз крові для дітей, народжених від матерів з ВІЛ;
медичний нагляд, призначення на антиретровірусну терапію (АРТ), ліки, моніторинг побічних реакцій в процесі лікування;
медичний нагляд дітей, народжених від жінок з ВІЛ, до 18 місяців для встановлення або виключення наявності ВІЛ у дитини;
консультування сімей та близьких людей пацієнтів та пацієнток щодо профілактики та планування сім’ї;
профілактику передачі ВІЛ від матері до дитини;
медикаментозну постконтактну профілактику (ПКП) впродовж 72 годин після можливого контакту з ВІЛ;
Пам’ятайте, що ВІЛ небезпечний лише коли ви про нього не знаєте й не лікуєтесь. З ВІЛ ви можете жити довго й абсолютно повноцінно. Все, що для цього потрібно — вчасно виявити вірус та регулярно приймати безоплатну терапію!
” ”
–>
