Українські військові домінують у стрілкових боях і наводимо на противника страх.
Про це повідомляється на фейсбук-сторінці 80 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ.
Це військове з’єднання базується у Львові, але у Чернівцях дислокується одна з бригад. Десантники з 80 окремої десантно-штурмової бригади перебувають під Бахмутом. Командир відділення десантно-штурмової роти Назар розповів про ситуацію у найгарячішій точці фронту.
“Бій тривав 15 хвилин. Я витратив 4 магазини та 20 гранат. Був ближній контакт- на відстані 5 метрів. Половину окупантів ми поклали в окопах, а далі заходили в їхні бліндажі та знищували. Ми домінуємо у стрілкових боях та наводимо на противника страх. За допомогою квадрокоптерів постійно моніторимо ситуацію. Противник не сильно навчений стріляти. Було без шансів, ми їх загнали в кут з флангів. Наше відділення захопило дві позиції та знищило противника під Бахмутом”, – згадує Назар.
Військовий каже, що російські десантники в окупантів – на мінометах та гранатометах. Вони роблять вогневий вал за рахунок артилерії та вогневих засобів, а наперед кидають вагнерівців. Наші бійці домінують в ближніх боях, бо краще навчені штурмувати.
“Коли ми штурмуємо, росіяни нічого не можуть зробити. У них колосальні втрати. Вони пруть, але великою кров’ю платять. Під прикриттям артилерії надіються зайти на наші позиції. Ближні бої – не проблема. Ми беремо якістю. На штурм йдуть тільки підготовлені бійці”, – розповідає воїн ДШВ.
Він разом з побратимами ходить на штурми та в контрнаступи на найгарячішій точці фронту. У 2015 році Назар добровольцем боровся проти російських окупантів. У 2017 році підписав контракт з 80-ою окремою десантно-штурмовою бригадою. З 24 лютого – знову в строю.
Десантник згадує, як в районі Іванівського під Бахмутом за півдня відбив 4 позиції разом зі своїм відділенням.
“Ми взяли першу позицію, закріпились, потім увірвались на другу. П*дари відстрілювались з бліндажа. Ми до обіду важко боролись з ними. Далі інша штурмова група на підкріпленні викурювала їх. Ми пішли далі, зайшли до ще однієї позиції, зачистили її, переправились до каналу та зайняли висоту. Але штурм ще не закінчився…” – каже Назар.
Противник висилав проводив контрнаступ проти наших оборонців. Окупанти бігли до своїх, але не знали, де наші десантники знаходяться. Наші бійці завдяки тактичним хитрощам їх вибивали.
“Ми з коптера брали координати противника та створювали на нього засідки. Підпускали їх на відстань до 10 метрів та повністю знищували. Далі переміщались та добивали. Дивувало, що росіяни бігли на нас, а ми їх клали пачками. Вони були дезорієнтовані та непідготовлені. Думаю, їх начальство знало, що ми відбили позиції, але своїй піхоті не доводило цю інформацію. Вони йшли по своїх ще теплих трупах. Їх ніхто не цінує. Ми розбили їхні штурмові групи та зайняли 4 позиції. Штурм тривав 8 годин. Кожні 100 метрів – ворожа позиція. Того дня ми 500 метрів української землі відбороли та закріпились на рубежах”, – каже Назар.
Десантник зізнається: звісно буває страшно, але страх треба переборювати. Допомагає самовдосконалення. Треба постійно готуватися, вивчати всю техніку противника, усі можливі види бою. І додає, що знаходить підтримку в бойових товаришах.
“Це найкращі друзі, з якими я маю честь воювати. Немало їх повертається на передову після багатьох поранень. Ми стоїмо один за одного та завжди даємо бій”, – сказав Назар.
” ”
–>
