На прощання з відомим композитором, творцем легендарної “Смерічки” Левком Дутківським прийшли родина, творчі побратими, шанувальники.
Своїми спогадами про митця вони поділилися з molbuk.ua
Народний артист України Павло Дворський прийшов до “Смерічки” у 1976 році.
“Вкладав у своїх вихованців усе, що міг”
“Левко Тарасович – справжній професіонал. На репетиціях ансамблю “Смерічка” він завжди говорив нам: “Ставимо найвищу планку. Треба викладатися повністю, щоби наша пісня зачіпала серце і душу глядача. Кожна пісня має бути з любов’ю до людини, Бога, України”. Цю думку проніс усіх цих майже 65 років, які перебував на сцені. Завжди казав: “Ми українці, і маємо популяризувати українське. З ним пішла ціла епоха”, – ділиться спогадами з ” ” Павло Дворський.
У роботі Левко Дутківський був запальним, мав на все мав власну думку. Це дозволяло йому писати цікаві оригінальні твори. Павло Дворський провадить:
“Базував він їх на народній творчості, фольклорі, звичаях. Впливало також те, що він народився у мальовничому краї. Йому від батьків-дідів передалася ота мелодика. І ми відчували це у піснях, які виконували його вихованці: Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Іво Бобул”.
Павло Ананійович згадує, як познайомився з Левком Дутківським у 1975 році на студії телебачення. Співак розповідає:
“Він працював тоді звукорежисером, а я навчався в музичному училищі, мав свій вокально-інструментальний ансамбль. Левко Тарасович зробив перші записи мого ансамблю і сказав: “Відчуваю, що твій голос може гарно вплітатися у голос “Смерічки”.
Через рік його взяли на роботу в ансамбль. Це визначило, як вважає співак, творчий шлях.
“Відчував, що з людини буде великий співак чи співачка, бачив потенціал. Тому в нього такі прекрасні вихованці. Вкладав у них усе, що міг, допомагав із репертуаром. А які в нього чудові пісні! На будь-який смак: про Україну, гори, кохання (“Незрівнянний світ краси”, “Якщо любиш – кохай”, “Зачаруй”, “Якщо мине любов”, і багато інших). Кожна пісня – це маленький спектакль”, – каже Дворський.
Читайте також: “Завжди вмів пожартувати”: артист із Чернівців – про композитора Левка Дутківського
“Вся Кобилянської з нами віталася!”
Левко Тарасович міг ще прожити не один рік, але хвилювання підкосили його.
“Він дуже переймався тим, що справжні таланти потроху втрачають цінність у суспільстві. Бо коли він формував склад свого ансамблю, бралися за основу талант, голос і душа людини. А зараз настали інші часи: хто має гроші, той купує призи, перемоги на конкурсах, фестивалях. Його це дуже боліло. Також дали поштовх війна, коронавірус, розлука з родиною…Але я впевнений, що там, на небесах, Левко Тарасович буде в божому оркестрі, тому що він був божий чоловік: відвідував церкву, допомагав людям і завжди казав, що все на світі відбувається з господньої волі. Хай із Богом спочиває”, – каже Павло Дворський.
Прийшли провести в останню путь свого наставника й учасники “Смерічки”, музиканти, які грали на духових інструментах, Микола Григорович та Василь Гнатюк. Гортають у телефоні старі світлини, згадують.
“Мені зараз і не віриться, що це все було…. Стільки років минуло… Ми тоді гриміли на весь Союз! Давали по шість, а то й сім концертів на день! І навіть не розуміли, наскільки це цінно. Для нас це було буденною роботою. А зараз чухаю голову – треба ж було бути таким дурнем і не записати жодного концерту!” – зітхає Василь Гнатюк.
“Я закінчив музичне училище, мав направлення в музичну школу на Кобилянської. Набрав 12 учнів. Провчив їх два місяці, а в 1973 році прийшло запрошення в “Смерічку”. Це було надзвичайно почесно. Уся Кобилянської з нами віталася! – усміхається Микола Григорович. – Левко Тарасович – він батько і мати “Смерічки”. Якби не він, цього всього б не було…”
” ”
–>
