Чи знаєте ви, куди звернетесь у екстрених ситуаціях? Так, телефони швидкої, поліції чи пожежної вишукувати не треба, вони всім відомі, але, окрім них, існує ще чимало служб, допомога яких буває вкрай необхідною. Наприклад, дуже затребуваними впродовж багатьох останніх років, і тепер, коли небезпека й загроза нещасних випадків посилена, є послуги реанімаційного перевезення. Наскільки розвинена ця сфера в Україні, як мали би бути обладнані такі машини і що важливо під час транспортування хворих, нам розповів засновник компанії Ambulance-Express Віктор Оманчуковський.
— Як давно працюєте в галузі медичних перевезень і чому вирішили розвивати саме її?
— Загалом у цій сфері я з 2016 року. До вдосконалення системи медичних перевезень мене наштовхнув власний досвід, якось помітив, що вона в нас дуже слабенька – перевізників є багато, а от відповідальних і якісних послуг було обмаль. Починали із санітарних перевезень, відтак зрозуміли, що можемо більше – і наприкінці 2018 року переключилися тільки на реанімацію – транспортування хворих Україною та в Європу. На Заході України, окрім нас, більше немає фірми, яка б могла назвати свої швидкі реанімобілями. Не всі, хто так себе позиціонує, має відповідні умови й обладнання.
— Як відрізнити реанімобіль від звичайної швидкої допомоги?
— Насамперед варто звернути увагу на каталку: у реанімобілях їх розташовують на платформі, пацієнт має лежати на підвищенні, щоб лікар бачив його на рівні погляду, мав із ним постійний візуальний контакт, а в санітарних машинах каталка заїздить зразу на підлогу, медичний працівник, як правило, сидить позаду голови. Також каталка має мати правильну анатомічну форму, ортопедичний матрац й бути обладнаною п’ятиточковими пасками безпеки. Узголів’я повинно регулюватися до 90 градусів.
— Розкажіть про свій реанімобіль?
— В Ambulance-Express є лише одна така машина. Це надто дороговортісний транспорт. Найбільше їх має київський “Добробут” – 3 або 4. Наш реанімобіль німецького виробництва, він повністю укомплектований реанімаційним обладнанням – системою вентиляції легень, перфузором, інфузоматом тощо. Є всі установки для підтримання життєдіяльності хворих. Оскільки ці всі апарати німецькі, створені на одному з найпотужніших виробництв – Dräger, раз у п’ять роки ми маємо там проходити технічний огляд. Перевіряють абсолютно все – стандартизацію, калібрування, стан обладнання. Людям, які не дотичні до цієї сфери, треба розуміти, що автомобілі швидкої допомоги не є реанімобілями. Крім того, Ambulance-Express – єдина компанія в Україні, яка має запас кисню на час понад 24 години і може подавати кисневу суміш до 25 л у хвилину. Навіть у лікарнях цей показник дорівнює лише 15 л/хвилину. Таке питання особливо було актуальним у пандемію.
— Чи супроводжує хворого лікар?
— Звісно. Під час транспортування хворого біля нього обов’язково має бути практикуючий лікар-анестезіолог-реаніматолог. В Ambulance-Express лише фахівці першої категорії, вони працюють в обласній лікарні, кардіологічному центрі й онкодиспансері. Залежно від типу захворювання пацієнта вибираємо спеціалізацію лікаря для поїздки. Важливо, аби реаніматологи мали досвід роботи з психотропними й седативними препаратами. У Ambulance-Express вони сертифіковані й мають допуск до використання таких медикаментів у роботі. А от наприклад, лікарі швидкої допомоги не мають права їх застосовувати. Коли ми веземо пацієнта, його підключаємо на монітор: лікар бачить реальну гемодинаміку – сатурацію, пульс, тиск, як працює серце тощо. При порушеннях будь-яких показників реаніматолог працює на випередження – нормалізовує їх швидше, аніж вони досягнуть критичної точки. Використовуємо лише сертифіковані європейські ліки. Хоч вони недешеві, але перевірені. Таблетками взагалі не запасаємося, купуємо препарати, які треба вводити внутрішньовенно.
— Питання стерильності, мабуть, дуже важливе?
— Аякже! За європейським регламентом, якого ми дотримуємося, після кожного перевезення, не залежно від діагнозу пацієнта, обов’язково мити машину, всередині робити дезінфекцію, аби вона повністю очистилася, відтак на півтори години ще вмикати кварцову лампу. Ніколи жодним із цих моментів не нехтую, щоб не наразити пацієнтів на небезпеку. Зберігаю усі чеки з мийок, щоби мати підтвердження чистоти реанімобіля. Кисневі маски й простирадла також використовуємо одноразові, не стерилізуємо їх повторно.
— На які відстані їздите?
— Ambulance-Express працює на території України, що підконтрольна ЗСУ. В перші місяці війни доводилося і в Миколаїв, і в Херсон, і в Київ, коли він був у облозі, заїжджати. Щодо інших держав, то транспортуємо хворих фактично в усі країни Європи.
— На митницях проблем не виникає?
— Ні. Єдиний кордон, для перетину якого потрібно завчасно подавати офіційний запит на проїзд без черги, – з Угорщиною. Треба попередньо надіслати їм документи хворого й всього екіпажу. Всі інші митниці проходимо дипломатичним коридором, витрачаємо лише до 10 хвилин на паспортний контроль, у чергах зовсім не стоїмо.
— Чи доводилося відмовляти у перевезеннях?
— Ambulance-Express – це не про заробляння коштів, а про допомогу людям. Відмовляємо, коли розуміємо, що хворий просто не переживе поїздку. Пригадаю, під час пандемії коронавірусу відмовили в транспортуванні пацієнтки, яка в лікарні лежала під киснем потужністю 25 л/хв. У нас є можливість подавати кисень такою силою, але з епікризу знали, що в жінки зашкалювати D-димери, тобто була гостра тромбоемболія. Хоч відстань була невеликою – 100 км, на половині шляху їй стало би гірше – довелося б інтубувати й підключати ШВЛ. А як показувала тоді світова практика, ще ні один ковідний не переносив інтубаційне ШВЛ, усі помирали. Ризикувати життям ми не можемо. Не менш небезпечно перевозити людей із аневризмою аорти. Але це виняткове захворювання – у Чернівцях таку операцію не виконують, роблять це лише в Інституті ім. Шалімова в Києві. Тому таке перевезення – єдиний шанс врятувати життя.
— І військових возите?
— Звісно, вони – в пріоритеті завжди. Перших півроку війни Ambulance-Express перевозила поранених військових абсолютно безкоштовно. Зараз транспортуємо їх зі знижкою в 20%.
— Вартість перевезення в кожній ситуації індивідуальна?
— Перед тим, як озвучити кошторис, дізнаюся діагноз хворого. Від цього аспекту, а також стану пацієнта і відстані поїздки залежатиме вартість. На цьому етапі ми вирішуємо який і скільки анестезіологів поїде. Якщо стан тяжкий, наприклад, людина в комі або є ризик зупинки серця чи дихання дорогою, – потрібна посилена бригада – 2 фахівці. Після вивчення стану пацієнта, прораховуємо відстань, відтак формуємо кошторис. У нього входить абсолютно все – і простирадла, і медикаменти, і оренда реанімобіля, і робота анестезіолога. Якщо витратили більше препаратів чи застосували дорожчі, вартість не зміниться, клієнти оплатять стільки, скільки задекларовано.
— Як відбувається узгодження?
— Люди телефонують, ми домовляємося про транспортування. Якщо їхати треба в Європу, зокрема, в Італію, подаємо офіційний запит у клініку для отримання епікризу. Наприклад, німці самі надсилають інформацію про стан пацієнта і згоду на його перевезення, поляки ніяких даних не надають, тому вирушаючи в дорогу, ми заряджаємося всіма препаратами. Україною їздити, звісно, найпростіше – з лікарями напряму контактуємо, знаємо точно, що хворий приймає і в яких дозах, на які медикаменти має алергію, відповідно розуміємо, якою буде дорога.
Реанімаційне транспортування хворих Україна-Європа
Т.: 050 570 66 16
Site: ambulance-express.ua
Instagram: ambulance_expres
Facebook: Ambulance-Express реанімаційне транспортування
–>
