Наприкінці серпня 1940 року на Буковині провели “совєтизацію” судівництва. У Чернівцях існував обласний совєтський суд (Трибунал), а в кожному районі – районні народні суди.
Про це йдеться у книзі “Буковина: її минуле і сучасне” (Д. Квітковський, Т. Бриндзан, А. Жуковський).
У всіх цивільних судах всі справи перекладалися виключно українською мовою; дозволялися і перекладачі з румунської та німецької мов.
Разом із першими військовими частинами, прийшли і відділи радянської міліції, яка арештувала всі небезпечні елементи. Між іншим, забирали з кожного села колишніх двірників, українських громадсько-культурних діячів тощо.
У Чернівцях заарештували чимало активних українських діячів, між ними і Лева Когута, якого згодом нові окупанти засудили до смертної кари.
На співпрацю із “совєтами” пішли, в першу чергу, комуністи та незаангажовані у політичній роботі одиниці. Серед українців тільки мінімальна частина вступила до нової адміністрації. По селах запровадили “сільради”, голови і склад яких дуже часто змінювалися. Нові ліквідували своїх попередників за “ухили” при розподілі землі, продуктів чи просто за “контрреволюційну” діяльність. За недовгий час зникло багато населення. Багато хто їздив добровільно на спеціалізацію і доповнення фахових знань до промислових міст України. Насправді ж виїзд для набуття фаху був своєрідним маневром, за допомогою якого влада вербувала молоді сили Буковини і вивозила їх у глибину Радянського союзу. Всі вони пропадали у чужих краях.
Разом зі створенням Чернівецької області провели й адміністративну реформу. Її поділили на такі райони: Заставнецький, Кіцманський, Садгірський, Вашківський, Вижницький, Путилівський, Сторожинецький, Глібіцький, Чернівецький-сільський (саме місто Чернівці було поділене на райони: Шевченківський, Ленінський, Сталінський). Крім цього, в північній Бесарабії створили райони: Хотинський, Сокирянський (Секуряни), Кельменецький, Новоселицький та Герцаївський – із прилученої частини Дорогойського повіту.
Початкову “українізацію” в школах і установах Буковини швидко змінила русифікація та відновлення вивчення румунської мови в різних школах. Першу чернівецьку гімназію, колишню “Арон Пумнул” замінили на російську, в інших навчання відбувалося частково українською, румунською, польською та єврейською.
Нова влада почала організований похід проти церкви на Буковині. Чернівецьку резиденцію, де містилася митрополія і консисторія, перетворили в музей. у місцевих церквах служби правились частково церковно-слов’янською і частково румунською. У селах переслідували священиків, підбурювали проти них селян. А на церкву накладали такі важкі податки, що їх ніхто не міг покрити. Серед таких обставин українські священики покидали свої парафії та виїжджали в Чернівці.
