Для трьох братів ВОЙЦИШИНИХ війна триває вже дев’ять років. На стінах їхнього автомагазину – подяки від різних військових підрозділів, прапори України з підписами військових. На полицях – тубуси від мінометних мін та розфарбовані бійцями гільзи.
В’ячеслав, Анатолій та Юрій активно допомагають військовим від 2014 року.
Про це йдеться у публікації ” “
Анатолій Войцишин розповідає, що потреби військових у 2014-му та зараз зовсім різні.
– У 2014 році хлопцям потрібно було все, починаючи від одягу і закінчуючи проводами та лампочками. Що ми лиш не передавали, навіть був випадок, коли попросили мотоцикл із коляскою. Бувало різне. Зараз є велика потреба в автомобілях. У 2014-му ми не їхали на позиції до хлопців, тільки передавали іншими волонтерами, – ділиться пан Анатолій. – Від 24 лютого мій брат В’ячеслав особисто відвозить допомогу на передову. Їде туди раз на два тижні. Як правило, це колона з трьох автомобілів, які забиті різною допомогою. Веземо і передачі від рідних.
Також у селах люди збираються та ліплять вареники, налисники смажать і нами передають для військових.
В’ячеслав Войцишин каже, що для хлопців на війні важлива допомога тилу.
– Я їду до них і заряджаюся енергією. Як правило, це всі наші знайомі. Інколи кажуть мені: “В’ячеславе, таке враження, що я вдома побував. Побачив знайомі обличчя. Скуштував домашню їжу”. Для мене це чути неоціненно. Ми з братами їздили на різні напрямки: Запоріжжя, Донеччина, Луганщина. На Луганщині відвідували Лисичанськ до його окупації. Також часто бували у Бахмуті. Ситуація там складна… Були моменти, коли потрапляли під обстріли. Та наші хлопці молодці, тримаються. Ми будемо допомагати захисникам до самої перемоги. Мені ці поїздки даються легко, мене дуже сильно мотивують настрої хлопців, – каже чоловік.
На запитання, як В’ячеслава відпускає дружина, чоловік з усмішкою відповідає: “У неї немає вибору”.
Від 24 лютого троє братів перегнали понад десять автомобілів на передову. Ці авто були куплені за їхні власні кошти.
– У 2014 році тут, у нашому автомагазині, був легендарний Да Вінчі (командир батальйону, Герой України Дмитро Коцюбайло, який нещодавно загинув, – авт.). Тоді він ще був зовсім молодим, а ми лише починали нашу волонтерську діяльність. Щодо автомобілів, то цікавимося у підрозділів, які потрібні, потім шукаємо їх і купуємо, – розповідає Юрій Войцишин.
Брати Войцишини переконані, що перемога буде за Україною.
– Ми маємо намір після перемоги відкрити невеличкий музей трофеїв, які нам передають захисники. Та зараз мусимо працювати не покладаючи рук, адже, як я вже казав, для наших військових дуже важлива підтримка тилу, – підсумовує Анатолій.
” ”
–>
