У Чернівцях вже перейменували близько 60 вулиць, а планують ще понад 200. Тому ” ” розпочинає рубрику про тих, на честь кого в місті називають вулиці та провулки.
Читайте також: Чернівецький фізик, буковинський письменник: на честь кого називають вулиці міста
Вулиця Маріупольська (стара назва – вулиця Зої Космодем’янської)
Маріуполь – місто-герой України. Населення міста до початку війни з Росією становило близько 500 тисяч осіб. Маріуполь – символ української незламності та боротьби. Наразі місто окуповане та фактично знищене російськими військами. Для РФ це місто дуже важливо захопити, адже ще у 2014 році ЗСУ відбили усі спроби терористів взяти його. З початку повномасштабного вторгнення місто одразу було в оточенні, але дуже довго боролося. Про бої на Азовсталі, великому металургійному комбінаті, де впродовж майже трьох місяців українські хлопці та дівчата стримували навалу російських військ, говорив увесь світ. У мирному житті – це було місто портовиків та металургів.
Вулиця та провулок Олега Панчука (стара назва – вулиця та провулок Олександра Пушкіна)
Олег Панчук – хімік, громадський діяч міста Чернівці. Народився у 1932 році. Попри своє прізвище, Олег – нащадок відомої буковинської письменниці Ольги Кобилянської – двоюрідний онук. Також письменниця виховала його матір, бо біологічна матір не виховувала маму Олега Олену. Батько Епідельфор Панчук був інтелектуалом, публіцистом, працював в університеті. У 1954 році Олег закінчив з відзнакою хімічний факультет Чернівецького державного університету. Далі продовжив там розвивати свою кар’єру – став науковим співробітником, асистентом, доцентом. У 1989 році став деканом хімічного факультету, займав цю посаду вісім років. Ще до здобуття незалежності Україною, Панчук відстоював активну проукраїнську позицію, вступив до Народного руху України, а сам був керівником відділення партії у Чернівцях. За своє життя Олег Панчук написав 120 наукових праць, а також книгу спогадів “Чернівці. Одне місто, одна людина в трьох державах”. Також був нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня у 2006 році. Помер у кінці лютого 2022 року.
Вулиця Остапа Луцького (стара назва вулиця Єсеніна Сергія)
Остап Луцький – поет, публіцист, політик та військовий. Остап народився в 1883 році на Львівщині в заможній та великій сім’ї українського інтелігента Михайла, який походив з роду шляхти. Луцький здобув хорошу освіту. Навчаючись у Львівському, Краківському, Празькому університетах, дружив з відомими письменниками Богданом Лепким та Василем Стефаником, з якими брав велику участь у літературно-мистецькому житті. Тоді ж написав свої перші збірки поезій “В такі хвилі”, “Без маски” тощо. З 1907 по 1914 рік жив у Чернівцях та був співредактором часопису “Буковина”, який виходив у Чернівцях. У ці роки здобув популярність завдяки своїм літературно-критичним статтям. У 1918 році після закінчення офіцерської школи пішов на війну, де певний час був ад’ютантом Василя Вишиваного. Далі брав участь в національно-визвольних змаганнях за українську незалежність. Був у лавах Української Галицької армії, а також старшиною в штабі Симона Петлюри. Під час двох війн 14 років був членом Українського націонал-демократичного об’єднання. Остап користувався великою довірою місцевого населення Західної України, яка на той час перебувала під владою Польщі. Через підтримку народу сім років був послом до польського сейму, а потім ще чотири – до сенату. Проте після поділу Польщі Гітлером та Сталіном, потрапив до більшовицького концтабору, де й загинув у 1941 році.
” ”
–>
