На Вижниччині активно розвиваються форелеві господарства. Справа ця нелегка і обходиться недешево.
Про це йдеться у публікації ” ” від 13 квітня, пише molbuk.ua
Започаткував у Банилові на Вижниччині розведення форелі понад двадцять років тому колишній військовий із Вірменії Левон Тертерян. На його батьківщині в районі озера Севан цим займається ледь не кожен господар. Вірменин розвів форель різних видів на колишньому сміттєзвалищі, звідки вивіз понад 200 самоскидів відходів. Нині Левон Тертерян – один з найсильніших рибоводів України з вирощування форелі. Як людина щира і безкорислива, він залюбки допомагає тим, хто прагне наслідувати його. Один з них 39-річний банилівчанин Василь Паринюк.
Працює в господарстві вся родина
– Справа ця нелегка й обходиться недешево, – розповідає він. – Ідею подав мій тесть Григорій, колишній колгоспний інженер, а ми з Андрієм Іванчуком, другим зятем, допомагаємо. Працює вся родина. Розведенням форелі займаємося вже років з десять, але ще не все зроблено, що намітили. Мальок для розведення форелі нам надав Левон Тертерян, а далі ми вже самі. Загальна площа – до гектара. Є інкубатор, тринадцять басейнів 25х4 метри з глибиною півтора-два метри. Нині у нас вирощується приблизно дві тонни райдужної (веселкової) форелі. По-нашому, пстругів. У перспективі хочемо довести поголів’я до двадцяти тонн риби. Воду провели зі струмка, який тече недалеко під горбом. Форель любить чисту воду, інакше не ростиме.
За словами пана Василя, у природі форель росте до 15 – 20 кілограмів, а в штучних водоймах до кілограма-півтора. Живе ця риба дванадцять років. Найкращу ікру форель дає від двох до шести років. Столовий стандарт – 320 – 350 грамів. Годують рибу чотири рази на день, а взимку – двічі, спеціальними кормами. Потрібно уважно стежити за температурою води. Форель не можна брати в руки, бо риба може отримати тепловий удар.
Рибу сортують за віком та вагою. Пструг – риба хижа, тому мальок утримувати з дорослими особинами не можна. Сама риба ікру не відкладає – в період нересту форель потрібно “доїти”.
– Береш у руки рибину і легким погладжуванням видавлюєш з неї ікру . Інкубаційний період ікрини – 36 днів. Потім ще 25 днів її не можна випускати на велику воду. У цей час вона не їсть, харчується власною плоттю. Найсприятливішою температурою води для форелі є +12, +18 градусів. Якщо ж вона вища, то риба стає млявою й не росте, – продовжує Василь Паринюк.
Найбільша проблема – дорогі корми
– Пструг райдужний – вид лососевих риб, батьківщина їхня – Північна Америка. В Україну форель завезено наприкінці ХІХ століття. З середини минулого століття її стали систематично розводити. Нині її найбільше розводять на заході України – в Чернівецькій, Закарпатській, Рівненській та Волинській областях, – розповідає Василь Паринюк. – Наразі виробництво становить півтори тисячі тонн в рік. Це небагато, адже в маленькій Данії цей показник становить до 30 тисяч тонн.
В Україні є лише один кормовий завод у Дніпрі, але там корми не якісні. Якби були якісними, то й форель була б дешевою. Ми продаємо пстругів вдома по 180 гривень за кілограм, а у Чернівцях вона вартує 250 гривень. Реалізовуємо через різні торгові точки, власний ресторанчик. Чому форель райдужна? Бо з обох боків має веселкове забарвлення. Відтінки м’яса – білий, рожевий, оранжевий, яскраво-червоний. Форель – риба напівжирна, з великим вмістом різних вітамінів. Недарма її називають королівською. Нині ловити дику форель заборонено, хоча, як не дивно, її чомусь досі не занесено до Червоної книги України.
– Щоб створити форелеве господарство, потрібно любити цю справу, – вважає Василь Соломко, сільський голова Банилова. – І, звісно, вкласти чималі кошти. Нині на Вижниччині у багатьох селах є форелеві господарства, але більшість їх власників воліють закуповувати мальок і вирощувати на збут, а не бавитися з маточним поголів’ям та чекати, доки з ікрини народиться форелька.
Найбільша проблема виробників форелі – дорогі корми, відсутність іхтіологів та форелевих ветеринарів. Той же Левон Тертерян має відповідну лабораторію й тісно співпрацює з Інститутом водного господарства України й науковцями Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.Гжицького.
” ”
–>
