У Буковинському центрі культури і мистецтва відкрилася майстерня писанкарства. Майстер-класи проводять народні майстри Василь та Альона Беженарі.
“Приходять і діти, і дорослі”
– Навчаємо всіх охочих писати традиційні писанки, зокрема буковинські. Надаємо необхідні матеріали та інструменти: писачок, яйце, віск, свічку, кольорові барвники. Такі набори можна також придбати у нас. Продаємо і готові писанки, – розповів Василь Беженар. – Щодня проводимо по два майстер-класи, які тривають півтори-дві години. Розповідаємо про народні традиції, техніку написання та сакральне значення писанки. До речі, на ній немає жодного негативного знака-символу.
Майстер-класи будуть проводити до 14 квітня. Потрібно попередньо записатися. “Радує, що писати писанки прагнуть навчитися і діти, і дорослі. Недавно були учні з учителями та батьками, студенти, викладачі, приходять люди поважного віку. Є групи з переселенців. Проводимо майстер-класи для дружин та дітей військовослужбовців. Написані писанки можна забрати із собою”, – каже пан Василь.
Подружжя Беженарів відроджує та популяризує традиційну техніку воскового розпису писанок, навчає цьому своїх донечок Єлизавету і Тетяну. Майстри використовують різні орнаменти: геометричні, космогонічні, рослинні, побутові, християнські. Пишуть писанки на курячих, качиних та гусячих яйцях. Відомі, зокрема, їхні автентичні роботи: “Божа ручка”, “Ружа”,”Великдень”, “Хрест”, “Дерево життя”, “Колоски”, “Грабельки”, “Буковинський розмай” та інші.
Зображують хрести, грабельки, ружі
Раніше писали писанки тільки жінки. Нині відомі імена чоловіків-майстрів: Михайла Фірчука з Вижниччини, Михайла Дутки з Путильщини, Миколи Шкрібляка з Чернівців.
– Писанки – це шедеври мініатюрного живопису, які є культурною скарбницею буковинського краю. З ними пов’язано чимало легенд, традицій, звичаїв, обрядів, які виникли ще в дохристиянську добу. На Буковині в давнину майстрині писали писанки спочатку на журавлиних, дещо пізніше – на курячих, качиних та гусячих яйцях, – пояснив Василь Беженар. – Колір писанки має символічне значення. Червоний означає любов, радість життя; жовтий – сонце, місяць і зорі; зелений – весну, пробудження природи, рослинний і тваринний світи; блакитний – небо і повітря; коричневий, бурий – землю та її приховану життєдайну силу; чорний – пошана душ померлих, подяка за охорону від лихих сил.
– Серед буковинських писанок немає жодної, на якій не було б геометричного орнаменту. Найпопулярніші – ромб, хрест, квадрат, зірка, сорок клинців, безконечник, – запевнив майстер. – Зображували на писанках листочки дуба, клена, берези, верби, калини, папороті, галузки смереки. А ще яблука, сливки, огірки, горох, квасолю, ягоди, колоски пшениці. З квітів – ружі, барвінок, тюльпани, соняшник, півонії, гвоздики.Чільне місце займають стилізовані зображення комах, бджіл, равликів, метеликів. Ще один розповсюджений орнамент – релігійний.
Серед символічних мотивів – церкви, монастирі, каплички, хрести, напис “Христос Воскрес”.
Єлизавета Беженар має вже цілу колекцію власних писанок. “Першу писанку я написала, коли мені було три рочки. Тепер вже добре знаю весь процес, – запевнила дівчина. – Треба взяти сире яйце, протерти його оцтом. Поділити олівцем на дві частини, намалювати малюнок або орнамент. Потім нагріти над свічкою писачок, вмочити у бджолиний віск і провести за лініями, намальованих олівцем. Опустити яйце у фарбу жовтого кольору, почекати, доки воно зафарбується, витерти серветкою. І так можна зафарбовувати в різні кольори: зелений, оранжевий, синій, коричневий, фіолетовий, чорний. Нагріти яйце над свічкою, витерти віск – і писанка готова”.
– Потрібно зберігати народні традиції, передавати їх дітям та внукам. Бо доки ми будемо писати писанки і святити кошики, нас ніхто ніколи не переможе, – переконана майстриня Альона Беженар.
Фото зі сторінки центру
Василь Беженар проводить майстер-класи з написання великодніх писанок.
Фото Ігоря Молоткіна
” ”
–>
