Новини

Воду в село возять бочками: мешканці села Бабин на Буковині страждають через несправність водогону

Мешканці Бабина на Кельменеччині страждають через несправність водогону. Без допомоги влади люди проблему не вирішать.

Кожен, хто мандрує бесарабськими районами, приємно здивований тим, що обабіч доріг, навіть там, де немає близько сіл, є повноводні криниці. Зупинився, зачерпнув прохолодної чистої води – і можеш їхати далі. Ця давня традиція копати криниці вздовж шляхів, мабуть, притаманна лише нам. Та, як не дивно, є тут села, де сутужно з водою. Причому, не через те, що її немає у свердловинах, а через неорганізованість чи байдужість сільських громад. Бракує самоорганізації, а тепер ще додаються й труднощі з фінансуванням. Хоча, якщо є бажання, можна й гроші віднайти на таку суспільну проблему. Йдеться про село Бабин на Кельменеччині. Уже кілька років місцеві люди потерпають від того, що водогін вийшов з ладу, і воду доводиться возити бочками. А щоби він запрацював, слід замінити одну з двох водонапірних веж і сотню метрів труб. Про це йдеться у публікації ” “.

Водогін захирів, а вода почала зникати

– Ще в 50-их роках минулого століття завдяки місцевому колгоспу “Іскра” у нас було прокладено водогін, – згадує Анатолій РЯБОЙ, пенсіонер, мешканець Бабина. – Геодезисти, які розвідували нашу місцевість, розповідали, що під землею є стільки води, що вистачить на п’ятдесят років. Вони помилилися, бо вже минуло більше часу, а дві свердловини наповнені водою. Отож провели водогін центром села, а від нього кожен двір робив собі вітку. Спочатку воду люди отримували безкоштовно, а потім стали брати плату. Дійшло до того, що коли у Чернівцях вартість кубометра води становила сім гривень, то у нас – тридцять. Більшість перестала оплачувати. Потихеньку водогін захирів, вода стала кудись зникати.

Як розповідають місцеві мешканці, у 2014 році це викликало неабияке занепокоєння. Зникла вода у криницях, йшла боротьба за кожний колодязь. Навіть у давніх мурованих криницях, які завжди були повними, наповнюваність стала мінімальною. А ще через два роки користувачі водопроводу помітили, що напір води слабшає. До крайніх будинків вода не доходила зовсім. Почали шукати винних, звертатися до тодішньої сільради та до підприємства “Бабинське”, яке обслуговує одну з двох спарених веж і свердловину, з проханням розв’язати проблему водопостачання. Іншою ж свердловиною користується сільськогосподарський кооператив “Бабинський”. Тодішній сільський голова Віктор Григорошенко після цього через районну газету повідомив, що причину втрати води знайдено. З’ясувалося, що напору у водогоні немає через діри водонапірної вежі. Для покращення ситуації сільрада, мовляв, спільно з представниками громади ініціювала і розпочала ремонтні роботи, внаслідок яких буде відключена вежа, що потребує ремонту, та здійснено підключення водомережі до другої вежі поруч. Також тодішній голова ради засновників підприємства “Бабинське” Іван Рябий повідомив, що на початку створення товариства та кооперативу було вирішено почергово, по року, подавати воду з обох свердловин для забезпечення нею об’єктів соцкультпобуту, в тому числі школу та населення. Пізніше біля школи викопали іншу свердловину. Оскільки внаслідок посухи споживання збільшилося, а потужність через технічні причини (обрив труби з насосом) знизилася, кожен сам повинен дбати про свій двір та водогін. Також він дав обіцянку допомогти громаді.

За словами селян, час минав, а зрушень не було й немає. Потреби в кожного різні: для споживання, для худоби, хтось має малих дітей.

Три тонни води привозять за 500 гривень

– Люди збиралися на збори, сварилися, але проблема не вирішувалася. Нині 103 двори не мають води. Лише не більш як десять домоволодінь має воду. Он, сусідка, пенсіонерка Віра Іванівна, колишня колгоспниця (нині вона не ходить)… До неї приїхала дочка з Росії, її доглядає, то змушена носити воду за сотню метрів. Інший сусід на присадибній ділянці вісім разів копав колодязі, вісім-дев’ять метрів прокопав, вперся в скалу, а далі ніяк. А копання криниці вартує 30 тисяч гривень. Заплатиш, а результату немає. Дехто вліз в борги, тепер відробляє на заробітках за кордоном. Хоча проблема вирішується: треба лише поміняти одну з водонапірних веж і метрів сто труб водомережі. Натомість сільгосппідприємство, яке опікується однією свердловиною, продає воду. Три тонни води з привезенням вартує 500 гривень. Зберігають цю воду в криницях, але є втрати, бо вода просочується в ґрунт. Якби вона йшла трубами, то цього б не було. Визначилися б з водою, навели відповідний облік й не було б труднощів, – резюмує Анатолій Рябой.

Для вирішення водозабезпечення багато зробив пенсіонер, колишній вчитель Василь Андрущак, який створив громадську організацію “Спрага – 2017”. Він займає активну громадську позицію, його за приклад мав би взяти кожен мешканець Бабина.

– Без допомоги влади розв’язати питання водогону люди самотужки не можуть: немає грошей, багато людей виїхало за кордон, але це не означає, що треба сидіти склавши руки, – вважає Василь Іванович. – Владі теж доводиться нелегко, бо в країні війна, коштів на все не вистачає.
Нині мешканці Бабина великі надії покладають на нового старосту села Дмитра Комерзана, який тиждень тому був призначений на цю посаду, адже село нині входить до складу Кельменецької територіальної громади. Молодий, ініціативний чоловік має авторитет і повагу серед односельчан, тож цілком може зрушити питання водогоному з місця.

– Будемо вивчати ситуацію, радитися зі спеціалістами. У нас є приватні підприємці, які теж готові допомогти, – каже пан Дмитро. – Без води потерпає все село. Також визначимося з обсягом фінансування. Є й підтримка Кельменецької громади.

– До нашої громади належить 26 сіл, Бабин – одне з найпотужніших, – ділиться Богдан ОЛІЙНИК, голова Кельменецької селищної ради. – Про проблему з водопостачанням ми знаємо й готові прийти на підмогу. Але це станеться тоді, коли будуть конкретні розрахунки. Спільними зусиллями з сільською громадою водогін буде відремонтовано.

– У цьому селі запасів води вистачить на 300 років, адже вона підживлюється від Дністра, – вважає Мирон ЧІПКО, під керівництвом якого на Буковині свого часу було викопано майже тисячу свердловин. – Тому не варто хвилюватися, що води обмаль. І це добре. А водогін можна відновити.

” ”

–>

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.