Андрій Фролов, завідувач відділення реабілітації Центральної міської лікарні Чернівців, вже багато років займається створенням мініатюрної військової техніки.
Зараз у колекції чоловіка понад 40 різноманітних моделей. Тут винищувачі, танки та самохідні установки. Згодом він розпочне роботу над танками Abrams та Leopard та артилерійською системою Himars, йдеться в публікації ” “.
Моделіст захоплювався створенням мініатюр військової техніки ще в юному віці. Згодом це переросло у справжнє хобі.
– Я почав цим цікавитися в 14-15 років. Ходив у гурток юного техніка, ми робили літаючі моделі. Згодом, коли розпочалося навчання в медінституті і часу на хобі не вистачало, трохи закинув цю справу. У 2017 році в один момент я знову зацікавився моделюванням. Всю інформацію, відеоуроки, як збирати моделі, я шукав в інтернеті. Дивився відео іноземців. За кордоном це значно популярніше хобі, ніж у нас. Хлопці створюють просто шедеври. Знайшов кілька груп у фейсбуці, де чимало моделістів. Там ми ділимося досвідом, ідеями, порадами, – розповідає Андрій Фролов.
“Зробив модель літака, на якому літав мій дід”
Збирати моделі військової техніки доволі кропітка робота. Маленькі деталі потрібно вирізати із литників, фарбувати та склеювати. Для створення мініатюрної техніки моделіст придбав необхідне обладнання – аерографи, пензлики, пінцети, та підставки. Також клей, фарби та лаки.
Моделі чоловік не лише фарбує, а й створює вигляд, наче вони щойно повернулися з бою. За допомогою спеціальних засобів на техніку наносяться сліди багнюки, пилу чи дощу, створюється ефект потертостей. Така техніка роботи має назву везеринг.
– На створення однієї моделі я витрачаю близько місяця. Працюю не щодня. Лише ввечері, після роботи. Коли маю трохи більше часу, можу закінчити модель і швидше.
Перед тим, як почати роботу над якоюсь технікою, моделіст вивчає історію про неї: хто її розробник, у яких боях вона брала участь.
– Поки я будую модель, можу увімкнути документальний фільм та слухати історію цієї військової техніки. Я детально вивчаю, який вигляд вона мала. До прикладу, коли я робив ізраїльський танк Merkaba, то просив друга, який живе в Ізраїлі, надіслати мені фото цієї військової машини. Адже його син сжужив у танкових військах. Мені було цікаво, як ця техніка в них забруднюється. Адже там пустеля, інший вплив погодних умов. Тож я “бруднив” свою модель піщаною пилюкою. Ще один приклад – танк Т-35 початку Другої світової. Його показували здебільшого на парадах. Тому я цей танк не бруднив, адже це парадна версія, – пояснює чоловік.
Для своєї колекції Андрій Фролов замовив спеціальну шафу зі скляними дверцятами та підсвіткою. Чоловік каже, що кожна модель унікальна та має свою історію. Найцінніша для нього – літак ІЛ-2 з бортовим номером “100”.
– Обидва мої діди були військовими льотчиками. Один мій дідусь літав на бомбардувальнику, а інший – на ІЛ-2. Німці називали цей літак “летючою смертю” чи “літаючим танком”, вони його дуже боялися. Це легендарний літак. Я дуже давно хотів зробити модель саме цього літака. У мене є фото, де мій дід стоїть біля літака з бортовим номером “100”. І якось мені дивом потрапила до рук модель із тим же бортовим номером! Я дуже пишаюся цією моделькою. Спочатку я цікавився літаками. А згодом почав збирати й танки, – каже Андрій Фролов.
“Подобаються моделі Другої світової війни”
Моделіст показує найцікавіші експонати своєї колекції та розповідає їхню історію.
– У моделістів колекції поділяються за періодами – Перша світова війна, Друга та сучасна техніка. Я більше полюбляю моделі Другої світової війни. Ось, наприклад, танк Т-34 – найвідоміший у світі танк, один з активних учасників Другої світової війни. Ще американський Sherman, їх зробили близько 39 тисяч. Найцікавіша для мене модель – Corsair, американський палубний винищувач. В нього дуже гарні форми. З бронетехніки подобається – Sturmtiger. Їх німці розробили близько 19 штук. Не можна стверджувати, що вони були якісними. То просто гігантоманія Гітлера. Є ще багато цікавих, але вони поки що не зроблені, – пояснює пан Андрій.
Скоро в колекції моделіста з’являться ще й танки Leopard та Abrams, та артилерійська система Himars.
– Їх було дуже складно знайти.У жодному магазині їх немає. Просто маю знайомого, в якого я давно замовляю, то я стояв у черзі за цими моделями, – каже чоловік.
Чимало незібраних наборів ще чекають своєї черги. Їх пан Андрій складає на шафі. Розповідає, що у кожного моделіста має бути спеціальне місце, яке називають “хом’як”. Там зберігаються придбані, але ще не зібрані моделі.
– Коли ми знаходимо якусь цікаву модель, яку б хотіли зібрати, ми кажемо “мій хом’як хоче їсти”. Це означає, що ми купуємо цю модель. Мій “хом’як” вже доволі великий.
Кілька моделей із колекції Андрій Фролов віддав Музею авіації й космонавтики в Чернівцях.
– Я подарував уже близько семи моделей. На початку року помер керівник цього музею, і багато хто забрав свої моделі звідти. Інсталяція зменшилася. Дещо я вже подарував, згодом планую ще додавати. Коли почав займатися моделюванням, я зібрав стандартні моделі військової техніки. Серед них: Mustang (американський винищувач), Messerschmitt (німецький реактивний винищувач), Spitfire – (британський винищувач, який брав участь у битві за Британію) та інші. Ці моделі я подарував музею, – каже Андрій Фролов.
Моделіст зізнається, що на пенсії хотів би відкрити гурток моделювання для діток.
– Це дуже цікаве заняття. Поки ти будуєш модель, вивчаєш історію. Це було б корисно для діток, – каже пан Андрій.
” ”
–>
