Лікар-психіатр із Чернівців Віталій Івко два тижні перебував в деокупованому Ізюмі, що на Харківщині.
Там чоловік надавав психологічну допомогу людям, які пережили окупацію росіян, пише molbuk.ua
‒ Це була програма для залучення виїзних медичних працівників для надання медичної допомоги на деокупованих територіях, зокрема в Центральній міській лікарні Піщанської Богоматері в Ізюмі, ‒ розповідає Віталій Івко.
Два тижні виконував обов’язки районного психіатра
Крім Віталія, з Чернівців, на допомогу виїхали лікарі з інших областей. За словами Віталія, зараз в Ізюмі зовсім немає відділення неврології, хоча пацієнтів з бажанням відвідати його досить багато.
‒ До повномасштабного вторгнення у лікарні працювало чотири медики у неврологічному відділенні, зараз цих спеціалістів немає. Це проблема… За два тижні я прийняв 204 людини. Стан пацієнтів бажає кращого. У психіатрії важливо у хронічних захворюваннях – систематичний прийом ліків. Та під час окупації аптеки не працювали, ліків необхідних для психіатричних пацієнтів не було, стани людей загострювалися, ‒ розповідає Віталій. ‒ Було дуже дивно, що люди, які зверталися до мене, не мали симптоматики психіатричних захворювань під час окупації. Гострі стани переходили в ремісію (ред. – проміжок, коли симптоми хвороби на деякий час зникають) або ж просто не давали себе знати. Проблеми почали з’являтися вже після деокупації.
Раніше Віталій працював в амбулаторії Чернівецької обласної психіатричної лікарні. Зараз психіатр допомагає пацієнтам у швидкій бригаді №17 Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медичних катастроф.
‒ На жаль, в Ізюмі, де зберігалися картотеки з історіями пацієнтів, що вже зверталися до психіатрів, вся інформація знищена. Російські військові спалили картотеку. Вони використовували історії хвороб для розпалювання багать. Через це виникла проблема: якщо приходив пацієнт, який раніше вже тут лікувався, то для мене він був первинним. Доводилося збирати більше даних, спілкуватися з людьми, ‒ ділиться В. Івко. ‒ Основна симптоматика пацієнтів – тривожний стан, страх, безсоння, панічні атаки. Люди в цьому місті пережили досить багато… Я стикнувся з проблемою, що в гуманітарній допомозі були вже застарілі препарати групи антидепресантів. Тоді звертався до медичних представників різних фірм. З часом вдалося домовитися про постачання.
“У людей є досі страх від того, що пережили…”
Після лікування у Віталія мешканці міста зверталися зі словами подяки, адже навіть за такий короткий період психіатру вдавалося покращити стан багатьом людям.
‒ Радий, що познайомився там із лікарем-травматологом Юрієм Кузнєцовим, що пропрацював весь період тимчасової окупації попри те, що лікарня була під постійними обстрілами. Це справжній герой, який робоче місце не полишав навіть під дулами автоматів. У людей там досі є страх від того, що пережили. Вони для мене – сталеві люди. Ти не очікуєш там бачити посмішки, радість, а люди в Ізюмі все одно продовжують звичне життя, ‒ каже Віталій.
Зараз місто потроху оживає.
‒ Приватний сектор Ізюма зберігся краще, ніж центр міста, де багатоповерхівки, торговельні центри та магазини. Та, здається, що немає й метра, який би не постраждав від російських бомб чи ракет. Місцева влада працює: опалення, електрика, вода вже є, ‒ розповідає психіатр.
Люди в Ізюмі вже навіть не реагують на вибухи, для них це щось звичне.
‒ Коли розміновували територію за п’ять кілометрів від лікарні, стався сильний вибух. Я вийшов у коридор лікарні, стривожився. Та люди в той час продовжували працювати… ‒ згадує Віталій. ‒ Можливо, треба побувати у їхній шкурі, щоб зрозуміти наскільки важко покинути рідну домівку.
Після повернення до Чернівців чоловік змінив бачення на деякі речі. Відрядження було складним, але психіатр вважає, що це його звична робота і закликає дбати про своє ментальне здоров’я.
‒ Зараз ми живемо, коли багато стресових ситуацій. Поріг терпіння у кожного різний. Тому важливо вчасно звертатися до лікарів, ‒ підсумовує Віталій.
” ”
–>
