У Чернівцях вже перейменували близько 60 вулиць, а планують ще понад 200. Тому ” ” розпочинає рубрику про тих, на честь кого в місті називають вулиці та провулки.
Вулиця Миколи Леонтовича (стара назва – вулиця та провулок Гончарова).
Микола Леонтович – композитор, диригент, автор відомого на весь світ хіта “Щедрик”. Народився у 1877 році в селі Монастирок, що на Поділлі в родині священника. Грати на різних музичних інструментах навчив його батько. Леонтович навчався в Шаргородському духовному училищі, а потім у Подільській духовній семінарії. Він став новатором, адже придумав спів із закритим ротом, переосмислив спів народної музики, розробив темброву варіантність виконання народних мандрівних співців. Також перший склав підручник з нотної грамоти для школи.
Помер Леонтович дуже рано та загадково. Він пройшов 270 кілометрів пішки з Києва до рідного Тульчина, куди змушений був тікати після того, як столицю взяли денікінці у серпні 1919 року. Відкрив музичну школу, але коштів це не приносило, тому змушений був переїхати до свого батька. Про смерть Леонтовича упродовж 80 років були різні версії, але правда стала відома лише у 2000-х роках, коли розсекретили чекістські архіви. Убив легендарного композитора з рушниці чекіст Афанасій Грищенко в його ж будинку, попросившись переночувати.
Вулиця Олекси Тихого (стара назва – вулиця Бєлінського).
Олекса Тихий – правозахисник, дисидент, мовознавець та член-засновник Української гельсінської спілки. Народився на Донеччині в 1927 році, де після закінчення Московського університету працював учителем спочатку біології, а потім історії. Ще в університеті критикував безальтернативність виборів у Радянському Союзі з одним депутатом. Тоді відбувся умовним покаранням. Через вісім років його заарештували через публічну критику дій радянської влади в Угорщині, де було жорстко придушено повстання 1956 року. Відбувши сім років таборів, повернувся та займався укладанням словника з української мови, написанням творів, листів, які надсилав у різні газети та політструктури. Паралельно працював у бібліотеках, вантажником, пожежником, адже працювати вчителем йому заборонили. У 1976 році став членом-засновником Української гельсінської спілки. Літературна і правозахисна діяльність Тихого стала причиною його другого арешту на початку лютого 1977 року. Через чотири роки тяжко захворів, а у 1984 помер у тюрмі в Пермі. “Я українець”, – завжди говорив Олекса Тихий.
Вулиця Валерія Чибінєєва (стара назва – вулиця Боброва).
Валерій Чибінєєв – військовий, капітан Збройних сил України, командир роти снайперів 79-ї окремої десантно-штурмової бригади, Герой України. Розпочав воювати у червні 2014 року на Донбасі. Перший його бій відбувся в Лимані, коли наша армія визволяла цей населений пункт. Його підрозділ біля селища Криничне знищив диверсійно-розвідувальну групу та взяв у полон двох терористів. А якось Валерій сам врятував трьох наших військовослужбовців з підбитого танка. Далі брав участь у славнозвісній обороні Донецького аеропорту. Потім керував підрозділом снайперів.
Загинув 3 березня 2022 року. Спершу було оголошено, що Валерій загинув у боях за Гостомель поблизу Києва. Натомість, за даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Валерія було вбито співробітниками СБУ під час виконання спецзавдання, яке він виконував як співробітник нашої розвідки. Крім нього, було вбито Олексія Долю та Дениса Кірєєва. Цю трагічну подію назвали “неузгодженістю дій між керівництвом ГУР і СБУ в перші дні війни”.
” ”
–>
