30-річний військовослужбовець Ігор (прізвище за проханням військового не вказували) родом із Чернівців. Після закінчення школи чоловік вступив до Київського університету і відтоді свою кар’єру почав будувати у столиці.
‒ Моя робота була пов’язана з театральним мистецтвом, частково – з кіно, телебаченням, а також з радіо. Встиг попрацювати на телеканалі “Четвертий”, крім цього, брав участь у розважальних проєктах, – розповідає Ігор кореспондентці molbuk.ua – Також цікавився режисурою. Працював як асистент режисера, були проєкти у столичних театрах та співпраця з відомими митцями.
“Ніколи не думав, що так сподобається зброя…”
До 24 лютого життя Ігоря було сповнене творчістю. Після початку повномасштабної війни молодий актор та журналіст із вистав та сюжетів перейшов на військову службу. Раніше ставив прем’єри, а тепер підбирає слова підтримки для побратимів.
‒ До лав ЗСУ я долучився у травні. Всі мої друзі у перші дні війни вступали в ряди столичної тероборони, а згодом починали служити в ЗСУ. Я ж конкретно знав з 24 лютого, куди та в яку бригаду піду. І сьогодні щасливий, що потрапив саме в цю бригаду, бо ціную її командування. Воно знає, як правильно вести бойові дії та як поводитися з особовим складом. Ніколи не думав, що так сподобається зброя, зараз вона для мене – це щось дуже цінне, ‒ ділиться Ігор.
24 лютого, за словами Ігоря, Київ був у паніці. Люди намагалися якнайшвидше покинути рідні домівки, через що створювали затори. Уже в той час чоловік прийняв для себе рішення йти до армії.
‒ Розумів, що іншого виходу немає. Тим паче що я закінчував військову кафедру та був офіцером запасу. Рідні не дуже зраділи, коли почули це від мене, проте моє рішення не підлягало обговоренню. Не міг лишатися осторонь, коли люди, з якими я працював, щодня бачився, вже воювали, ‒ каже військовий.
“Ми воюємо не проти людей, а проти звірів…”
‒ Мотивація в кожного, хто служить зі мною, є зрозумілою та простою. Всі до служби працювали у різних сферах: хтось в IT-сфері, мав вже свій бізнес, а хтось повернувся з-за кордону. Цей приклад не може не мотивувати. Психологічно зміни відчуваються, війна вносить свої корективи у світосприйняття, у ставлення до певних речей. Починаєш більше цінувати те, що в цивільному житті цінувалося менше. Найскладніший період був влітку, коли почав служити. Тоді довелося пристосовуватися до інших реалій життя, – розповідає Ігор.
На деокупованих територіях Ігор не був, проте співслужбовці розповідали, що люди безмежно раділи, коли вперше побачили українських солдатів після звільнення земель.
‒ Ті люди справді чекали на нас… Військові розповідали страшні речі, які вкотре підтверджували, що ми воюємо не проти людей, а проти звірів. Для них гуманності не існує, – зазначає військовий. – Люди, що в тилу, військові, що служать, – всі ми разом працюємо заради спільної мети. Тому варто не падати духом, робити те, що можеш, для перемоги, те, що вдається найкраще. Якщо людина вміє створити додаток, що буде корисним для ЗСУ, або задонатити на дрон чи тепловізор – це вже крок до перемоги.
Перше, що зробить Ігор після перемоги України, прогуляється Хрещатиком із друзями.
‒ Зараз всі мої колеги, друзі – в ЗСУ. Мрія здається банальною, проте цілком реальною. У бригаді моє основне завдання – спілкуватися з особовим складом. Хоча всі й так розуміють, для чого вони тут. І знають, за що ми боремося, ‒ вважає Ігор.
” ”
–>
