Чернівчанка виграла позов до суду щодо представника фірми, що спеціалізується на маркізних системах, який отримав розрахунок у сумі понад двох десятків тисяч гривень, а замовлення не виконав.
Про це повідомляє пресслужба Чернівецького апеляційного суду, пише molbuk.ua
Зокрема, чернівчанка запланувала придбати додому легкі тканинні дашки для захисту від сонця – маркізи. Для цього вона звернулася за оголошенням, розміщеним на одному із популярних інтернет-сайтів, про надання послуг з їх виготовлення та встановлення. Домовившись із чоловіком, який у розмові повідомив, що він є неофіційним представником товариства, що спеціалізується на маркізних системах, вони зустрілися у неї вдома для здійснення замірів.
Після узгодження усіх умов, у тому числі вартості замовлення та строку виконання, сторони одразу й оформили за місцем її проживання договір купівлі-продажу.
Жінка погодилася з пропозицією обвинуваченого здійснити розрахунок, не ідучи до офісу, та передала йому 21 200 грн. А в якості підтвердження оплати він дав розрахункову квитанцію.
Однак своє замовлення вона не отримала і після спливу терміну його виконання. Чоловік неодноразово повідомляв, що маркізи нібито вже виготовлені, але їх доставка затримується то через карантинні обмеження, то з інших причин. Але вже скоро, мовляв, вони будуть доставлені.
Зателефонувавши до фірми, від імені якої він укладав з нею договір, жінка дізналася, що з вказаною особою фірма не співпрацює та жодних замовлень від нього не отримувала.
Це змусило її звернутися до поліції.
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці чоловіка визнали винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Йому призначили покарання у вигляді 1 року обмеження волі з 1-річним іспитовим строком. Також був задоволений цивільний позов потерпілої.
Адвокат, діючи в інтересах обвинуваченого, подав апеляційну скаргу, в якій стверджував, що підзахисний не мав ані прямого умислу на вчинення шахрайських дій, ані наміру привласнювати кошти потерпілої.
Колегія суддів відхилила доводи апелянта та залишила вирок суду І інстанції без змін.
Суд вірно встановив, що обвинувачений не мав юридичних повноважень представляти інтереси товариства, а частину грошей у сумі 3 тисяч гривень він повернув лише після звернення потерпілої до правоохоронних органів.
Повідомляючи у телефонних розмовах та смс про те, що виготовлене замовлення буде доставлене, він навмисне вводив її в оману.
Отже, колегія суддів погодилася з висновком районного суду, що обвинувачений діяв умисно, з метою незаконного збагачення майном потерпілої шляхом обману та зловживання її довірою, що, власне, й свідчить про шахрайство.
У суді обвинувачений підтвердив, що кошти від потерпілої він справді отримав, а замовлення так і не виконав.
