Майже 150-річне австрійське панування на Буковині принесло з собою багато німецьких слів, які ввійшли як варваризми у місцеві говірки.
Про це йдеться у книзі “Буковина: її минуле і сучасне” (Д. Квітковський, Т. Бриндзан, А. Жуковський).
Німецька школа, адміністрація, військова служба та інше залишили за собою глибокі сліди. На Буковині зустрічаються ось такі присвоєння з німецької мови: штаєрамт, аушус, вахмайстер, шандарь, поліцай, штимпель, магістрат, раубшіц, шинк, броварь, гандлювати, шпунт, асинтирунок, торністра – туністра, гвер, фирфляша, камаші, мундур, цуглі, маркірант, фрайтер, куля, шріт, шус, корок, вальц, шнур, дека, мантля, мерза, канона, ліворвер, форшпан, дикунок, кильнер та інші.
Також під час австрійської адміністрації занесено на Буковину деякі полонізми: вчасний, цирулик, обарінок, шарга, зошит, дзігарок, клінчати, обоятний, грешний, роздобенди, допантрувати, законювати. Одначе, в буковинських говірках дуже мало синтаксичних полонізмів: дістати коша (гарбуза), дощ паде (іде), поповнити самогубство (накласти на себе руки), узглядняти (взяти до уваги), іти на університет тощо.
Турецькі напади на Буковину залишили за собою деякі залишки в говірці: каравишні (чорні вишні), бурдюг, цибух, кайдани (від кунде), вотаман, паша (сидить, як паша), мурга, гармуз та інші.
Вплив української мови на формування румунської мови був дійсно великим. Зокрема, Молдавія від найдавніших часів стояла під впливом Київської Русі в релігійному та культурному плані. Староукраїнська мова була й канцелярійною мовою Молдавії. Тільки в 16-му столітті почали з’являтися в Молдавії перші переклади на румунську мову, але церковно-слов’янську мову Київської Русі вживали у молдавських церквах до 19-го ст.
