Олег Колядич – житель міста Новоселиця. Чоловік у перші дні війни прийшов до військкомату зі словами: “Я не буду сидіти вдома”. Вади здоров’я та висновки медиків (“непридатний до служби”) чоловіка не зупинили. Спочатку Олег чергував на блокпостах, згодом його роту відправили на полігон у Яворові, а звідти вже у саме пекло – Лисичанськ.
Про це йдеться у публікації ” “.
– Вночі з 23 на 24 лютого я чергував на пункті пропуску “Мамалига”, працював в “Укрброксервісі”. Тоді мої колеги сказали: “Олеже, почали бомбити Київ”. Тож уже 25 лютого я прийшов до військкомату. До цього через вади зору я був комісований. Та мене це не зупинило, я хотів служити. Мене зарахували в роту охорони. Працювали із переселенцями, допомагали їм ставати на облік, чергували на блокпостах. У травні під час чергування до нас передзвонили і сказали терміново їхати на базу. Після зборів на базі нас відправили на охорону полігону в Яворові. Через декілька днів перебування там ми рушили на Луганщину. Найперша точка – Лисичанськ. Туди ми приїхали вночі на об’єкт, який потрібно було охороняти. Найважче у Лисичанську було те, що ми часто були без зв’язку. Ти знаєш, що з тобою все гаразд, але не можеш розповісти це своїм близьким, – ділиться чоловік.
Після Лисичанська Олега відправили на Донеччину, в місто Бахмут.
– Ми були у Бахмуті. Там ситуація жахлива: розстріляні будинки, залізничний вокзал. Та наші військові не здаються, у кожного – незламна сила духу. Кожен знає, за що воює. Мене, наприклад, вдома чекала дружина та двоє дітей: 24-річний син та 18-річна дочка.
Наразі Олег проходить реабілітацію на Буковині.
– Коли в Лисичанську був “приліт” по заводу, мене відкинуло ударною хвилею. Я сильно ударився спиною, навіть не пам’ятаю об що. Також позасипало очі, була легка контузія. Я не звернув на це уваги, бо ж війна… Та вже у Бахмуті мені щодня ставало гірше. На початку липня командир побачив, що мені погано, праву ногу відняло. Він порадився з лікарями, і вони йому повідомили, що вже протягом двох тижнів я на знеболювальних. У медичній роті мені повторно дали знеболювальні та відправили в госпіталь. Там надали допомогу та посадили на госпітальну евакуацію. Далі мене привезли додому. Зараз визнали остаточно не придатним для служби. Тепер я не зможу працювати навіть в охороні. Та дякую моєму начальнику в “Укрброксервісі” за те, що з розумінням поставився до моєї ситуації та зберіг робоче місце, – підсумовує чоловік.
Також пан Олег висловлює щиру подяку медикам, побратимам та голові Новоселицької територіальної громади за підтримку та допомогу.
” ”
–>
