Анастасія НАЗАРЕНКО – із Сівєродонецька. В рідному місті вагітна, вона тиждень жила в підвалі, де ховалася від обстрілів. Згодом волонтери допомогли їй із родиною переїхати в село Чуньків на Заставнівщині. Тут переселенці мешкають уже сім місяців. Два тижні тому луганчанка стала мамою – народила донечку Олександру. Зібрати їй усе для пологів допомагали односельчани, місцева влада, волонтери.
Про це йдеться у публікації ” “.
– Ми переїхали з Сівєродонецька. У перші дні війни в нашому будинку вже були вибиті вікна. Треба було тікати. Ми спочатку переїхали до моїх батьків, потім сиділи у підвалі будинку. Виїхати з міста нам допомогли представники церкви адвентистів. На Буковині нас ніхто не чекав, ми тут нікого не знали. Спочатку ми приїхали до Чернівців, а далі потрапили у село Чуньків, – ділиться Настя. – У підвалі в Сівєродонецьку я сиділа в трьох парах штанів, светрах та куртці. На щастя, їсти було що, бо волонтери постійно підвозили харчі. Коли приїхали на Буковину, мене здивувала відкритість людей. Тут всі дружні та щирі. У нас на Луганщині казали, що на заході Україні злі люди, але ми з чоловіком на власному досвіді переконалися, що це не так. Жителі Чунькова допомагають нам усім. Навіть поліцейські! Якось привезли цілу партію допомоги: візочок для Сашки, дитяче харчування, підгузки, одяг. Перший час ми жили у дитячому садочку. Зараз місцевий чоловік пустив нас до свого помешкання. Тут є опалення, гаряча вода. Це дуже важливо зараз, коли маленька є, – кажу жінка.
Донечка в Анастасії народилася здоровою, з вагою 3500 грамів.
– Зі мною на пологах була моя мама. Зараз я займаюся своєю дівчинкою. Коли малеча трохи підросте, я хочу вступити до університету і стати вчителькою. Ми з чоловіком твердо вирішили, що не хочемо їхати з Буковини. Будемо ставати на ноги тут. Мої рідні – зі мною: тато, мама, коханий та донечка. Я дякую буковинцям за те, що так тепло прийняли нас, – каже Анастасія.
Андрій, чоловік Анастасії, зізнається, що був найщасливішою людиною, коли взяв на руки свою доню.
– Разом із Настею на пологах не був, бо лікарі ще б зі мною мороку мали, – жартує. – Я радий, що маю сім’ю. Найближчим часом влаштуюся на роботу в школу – працюватиму слюсарем. Хочу висловити подяку всім жителям села Чуньків за їхню підтримку, за те, що дали прихисток, – каже чоловік.
Аби забезпечити породіллю і новонароджену речами першої потреби, до допомоги долучилися й поліцейські. Вони поєднали зусилля із місцевою владою та громадською організацією “Справа Кольпінга в Україні”.
– Ми передали допомогу для породіллі Анастасії та її доньки Олександри. За два дні вдалося придбати все необхідне для цієї родини і адресно передати. Ми й надалі будемо підтримувати їх, – розповів начальник управління головної інспекції ГУ НП в області Володимир ШЕПЕНЮК.
” ”
–>
