Через війну безліч студентів були змушені покинути рідні домівки.
Кореспондентка molbuk.ua поспілкувалася зі студенткою з Марганця, Дніпропетровської області, яка вступила до Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Дівчина розповіла, чому вирішила переїхати саме до Чернівців, яка ситуація в її рідному місті та чим планує займатися надалі.
17-річна Марія зараз навчається у Чернівецькому національному університеті на кафедрі журналістики. Через повномасштабне вторгнення Росії дівчина переїхала з рідного міста Марганець. Марія у Чернівцях вже понад тиждень, проте каже, що встигла влитися у новий ритм життя.
– Про ваш університет я почула від своєї подруги, яка навчалася тут декілька років тому. Коли я обирала вищий навчальний заклад, то для мене було важливо, щоб навчання було очної форми. Раніше я займалася танцями, брала участь у різних танцювальних зборах і неодноразово приїжджала до вас. Чернівці гарні, комфортні й найголовніше безпечні, – розповідає Марія Єрьоменко.
“Дивлюся новини й бачу свою розстріляну школу…”
Марію війна застала за кордоном. До 24 лютого вона виїхала з батьками до Стамбула, тому що татові потрібна була операція. Повернулася дівчина через чотири місяці, коли мала складати національний мультипредметний тест.
– У Марганці я навчалася в школі №11. Коли повернулася додому, то поїхала до Дніпра, до своїх родичів, а після того, як склала тести, відсвяткували випускний, через декілька днів вночі розстріляли мою школу. Дивлюся новини, бачу наш клас…. Там нічого майже не залишилося… – згадує дівчина.
Студентка каже, що за ситуацією в рідному місті стежить щодня.
– Моє місто обстрілюють, тому там поки що небезпечно. Вдома залишилися бабуся, дідусь і дядько, проте переїжджати до нас не думають. Коли я ще була в Дніпрі, згадую, як читаю книгу на кухні та чую вибух. У такі моменти охоплює страх… – каже Марія. – Та попри це місто продовжує жити. Так, є певна тривога, але люди ходять в музеї, театри, кафе чи в кіно.
“Те, що здавалося проблемою, – не проблема”
Зараз дівчина продовжує навчатися у ЧНУ. Плани не будує, тому що вони можуть змінитися в будь-яку секунду.
– Боюся загадувати щось наперед, живу тут і зараз. Через війну я зрозуміла, що те, що здавалося тоді проблемою – насправді не було нею. Сьогодні головне – здоров’я та життя… – зазначає дівчина.
” ”
–>
