У Чернівцях відбулася зустріч із відомим українським публіцистом, політичним експертом Віталієм Портниковим. Під час дискусії аналітик розмірковував про те, якою буде Україна після перемоги, що, власне, для українців стане перемогою і чому Росія прагне нас знищити.
Про це йдеться у публікації ” ” від 29 вересня, пише molbuk.ua
“Буковина як цілісний європейський регіон”
“Я сприймаю Буковину в усій цілісності, яка не дуже осяжна для тих, хто живе в Україні, але прекрасно зрозуміла для тих, хто перебуває в цьому регіоні. Адже він знаходиться тільки на половині Буковини. Інша частина розташована за державним кордоном, але від цього не припиняє бути Буковиною.
Наш розвиток і шлях уперед врешті має призвести до появи Буковини як цілісного європейського регіону, в якому між Чернівцями і Сучавою буде їздити 30-хвилинний швидкісний потяг. І цих 30 хвилин – це буде та символічна відстань, яка демонструватиме, в якому європейському місці ми перебуваємо. Що насправді ми не на кордоні України, а в справжньому центрі старої Європи.
Гадаю, ми побачимо Чернівці як зовсім нове місто, у новому сусідстві і у нових категоріях існування”, – розмірковує В. Портников.
“Ідея Росії в тому, що українців узагалі не має бути”
“Війна Росії проти України не є традиційною європейською війною. Скажімо, Франція та Німеччина сторіччями воювали між собою. Вони хотіли займати частину життєвого простору одна одної. Поразка Франції означала втрату якоїсь частини територій. Поразка Німеччини – також.
Або, скажімо, югославські війни. Вони відбувалися насамперед задля втілення ідеї тодішнього президента Югославії Слободана Мілошевича, яка була чітко сформульована ним під час виступу на Косовому полі наприкінці 80-их років. У ній йшлося про те, що всі серби мають жити в одній державі.
Тобто що таке перемога Сербії? Це очищення тих територій, де серби мають або більшість, або меншість, але живуть поруч з іншими народами, від представників цих сусідніх народів.
Війна між Україною й Росією з точки зору того, що відбувається, нагадує не європейські, а африканські війни. Це те, що ми бачили, скажімо, в Руанді чи Бурунді. Коли плем’я тутсі хоче, щоби не було племені хуту, і навпаки.
У Росії немає ідеї, що ми маємо зайняти ту територію, яка нам належить, а українці собі нехай тут живуть на своїй території. Тут ідея в тому, що українців узагалі не має бути, – каже експерт і продовжує: – Ідея Путіна – це стара імперська ідея, що українства не існує як такого, що це землі історичної Росії. І якщо до 24 лютого ще була ілюзія, що населення цієї так званої історичної Росії на землях України співчуває цьому плану, то тепер ні у Владіміра Путіна, ні в когось із його соратників такої ілюзії немає. Тому той, хто вважає себе українцем, має бути або знищений, або вигнаний, або заляканий. Краще, звичайно, знищений або вигнаний”.
“Відновлення історичної справедливості”
Головна ідея Путіна, на думку Віталія Портникова, досить проста: унеможливити у майбутньому розпад цих історичних земель Росії. Історія з Україною – це тільки момент цього плану. Якби Росія перемогла у війні, то далі була б анексія Білорусі, Казахстану, країн Кавказу, Центральної Азії. Щоб одна російська армія дійшла до Ужгорода, друга – до Ашгабаду (столиця Туркменістану, – ред.). І ось тоді відновлюється історична справедливість. І якщо населенню, яке живе в Україні, це не подобається, воно має зникнути з цих земель.
Війна за існування
“Тому для нас, на превеликий жаль, немає великого шансу домовитися, – провадить політичний аналітик. – Ми не можемо або виграти, або програти. Ми можемо або виграти, або зникнути. Але вважати, що Росія може перемогти, а Україна тут залишиться, це величезна помилка. Я завжди казав: щойно в Москві усвідомлять, що Україна хоче бути Україною, будуть здійснюватися спроби з її повернення. Спочатку політичні, економічні. Потім будуть диверсії, спроби встановити свій уряд, тиск, намагання перетворити Україну на країну-інваліда, як це відбувалося з Грузією і з Молдовою. А коли все це не допоможе, розпочнеться велика війна.
Українці після проголошення своєї незалежності складають два іспити. Перший – наскільки український народ є здатним до творення державності. Цей іспит здається зараз, на полі битви. Другий – на здатність української держави проіснувати в кордонах” колишньої УРСР.
Що для нас перемога
“Перемога для нас, – каже Портников, – виключно у збереженні Української держави, українського народу на історичних землях українського народу. Усе інше – додаток до цієї перемоги. Якою буде Україна – багатою або бідною, чи швидко вона вступить до ЄС (за 10-15 років), чи ні (за 25-30 років), скільки тут буде жити людей, і навіть, як це зараз не складно звучить, яку територію колишньої УРСР буде контролювати ця держава, – це вже питання другорядні.
І ось якщо ми скажемо після війни, що український народ залишився тут, а не десь в еміграції (Польщі, США, Канаді чи країнах Заходу) це і буде найбільшим досягненням у ситуації, в якій ми зараз знаходимося. Бо це екзистенційний конфлікт за виживання українського народу в історії.
Що буде після перемоги
“Головне питання після перемоги – гарантії безпеки: отримаємо ми їх, чи ні. Якщо не отримаємо – це буде перерва перед новою війною, ще більш кровопролитною. Вона обов’язково почнеться.
Якщо отримаємо, це знову ж таки питання логістичне. Зокрема, чи будемо ми на момент вступу до НАТО, якщо він відбудеться, контролювати всю свою територію? Чи зможемо отримати гарантії безпеки для тієї території, яка знаходитиметься під нашим контролем, але не отримаємо ці гарантії для тих територій, які будуть під контролем Росії?
Боротьба демократії з тоталітаризмом
“Трагедія Другої світової війни полягає у випадковості учасників. Вона почалася по суті – як протистояння демократії та тоталітаризму. США і Велика Британія прийшли на допомогу Польщі. Країнами, які боролися з цими демократіями, були країни тоталітарні – Німеччина, Італія та Японія. І від того, хто переможе у цій війні у вересні 1939 року, залежало те, яким буде світ потім. Так було до 22 червня 1941 року, поки одна тоталітарна держава не напала на іншу, яка до цього була її союзником.
Сьогодні у світі є тільки дві держави, які мають достатню кількість ядерної зброї для того, щоби знищити людство. Це демократичні США і тоталітарна Росія. Це означає просту річ: Друга світова війна просто не закінчилася. Весь її сенс полягав у тому, що хтось мав перемогти – демократія чи тоталітаризм.
Все, що ми з вами переживаємо, почалося у вересні 1939 року. І зараз ми почали історію реального вирішення стосунків демократії з тоталітаризмом. Вона охопить всю першу половину 21-го сторіччя. Десь до 2045-50-их років це все закінчиться. У тому числі й тому, що нові покоління людей у Росії та Китаї не так піддаються пропаганді, як покоління, що виросли за Сталіна, Брєжнєва, Мао Цзедуна. Час працює на нас.
Тож сподіваймось, що ми переможемо в цій війні. Що демократія має шанси перемогти авторитаризм економічно та політично. Це єдине, на що ми можемо розраховувати, якщо хочемо жити…”
З досьє ” “
Віталій Портников – політичний експерт, публіцист, письменник, журналіст. Оглядач Радіо “Свобода” і постійний автор аналітичних статей на політичну і історичну тематику. Ведучий телеканалу “Еспресо”.
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
