Жанна Галєєва родом із Коростишева на Житомирщині. У 2006 році переїхала навчатися в Нью-Йорк, де проживала її сім’я.
“Вступила там в університет і навчалась на спеціальності “Комунікації та психології”. Паралельно працювала в компанії, яка займалась продажем нафти, газу та інших корисних копалин. Далі працювала в організації, яка проводила масштабні свята, гала-концерти”, – розповідає волонтерка.
Останнім місцем роботи Жанни був Гарвардський університет, де вона організовувала зустрічі колишніх випускників закладу.
“Моїм завданням було проводити симпозіуми для колишніх студентів Гарварду в різних країнах світу. Це як зустрічі випускників, але на вищому рівні, адже їх відвідують дуже впливові діячі. Наприклад, був Володимир Кличко, президент Польщі, принц Чарльз зі своєю дружиною Каміллою”, – каже жінка.
У грудні 2021 року Жанна ненадовго приїхала в Україну, щоб познайомитись зі своїм батьком. Проте вийшло так, що вона залишилась на довше, а згодом до неї приїхав її друг Айзек із Канади, щоб записати пісню “Мавка”.
“Він прилетів, щоб допрацювати нашу пісню, але вже тоді Айзек щось знав. В аеропорту він сказав, що тут важка енергетика. Це був кінець
січня”, – згадує Ж. Галєєва.
“Їхали якимись селами серед ночі”
Війна застала Жанну в Києві.
“24 лютого ми прокинулись через те, що почули сирени. Я дуже добре пам’ятаю цей ранок. Тільки сіріло, і такий звук лунає, знаєте, в безодню.
Зранку, пам’ятаю, потрібно було зняти готівку. Ми пішли до банкомата. Там було дуже тихо, але людей дуже багато”, – говорить волонтерка.
Жанна планувала залишитись у столиці, проте близькі наполягали, щоб вона виїжджала якомога скоріше.
“Планувала, що залишусь у Києві, бо ж столиця, посеред Європи… хто на неї нападе? Проте мої друзі наполягли, щоб я виїхала, і ми з Айзеком вже ввечері 24-го вирушили в напрямку Молдови. Дорога була важкою, їхали якимись селами серед ночі дві з половиною доби. Бувало, що за чотири години проїжджали чотири метри”, – каже жінка.
“Це реально війна”
До кордону з Молдовою залишалось близько 100 машин. За словами Жанни, це було не так багато, але в останній момент вони вирішили залишитись.
“Ми стояли в черзі й говорили з Айзеком. Це реально війна, і вона нас вже торкнулась. А що ж ці люди? Було відчуття: якщо ми перетнемо цей кордон, то просто вмиємо руки і все. А скільки тисяч людей не можуть ось так виїхати? Якось було ніяково, що ми вийдемо з цієї ситуації, типу “відмажемося”. Знайомі підказали, що в них є родичі у Чернівцях, які зможуть нас прийняти на ніч. Я до того ніколи не була у Чернівцях. Нас поселили в реабілітаційному центрі “Особлива дитина”, – згадує волонтерка.
“Відпочили два дні і почали думати, чим ми можемо бути корисними. У реабілітаційному центрі сказали, що є потреба в дитячому харчуванні, а в Україні його не було. Ми поїхали в Бухарест, де з Відня мої друзі передали цілий бус дитячого харчування. Потім допомагали з їжею для переселенців. Так потихеньку і почали працювати”, – розповідає.
“У мене є друг Том, колишній конгресмен від штату Вірджинія, який мене ще за місяць до вторгнення та й після вмовляв виїхати, але я відмовлялась. Він сказав, що допоможе налагодити канали постачання. Спочатку вирішували, де маємо працювати. Він хотів у Львові, бо “він такий крутий”, але навіщо Львів, якщо ми вже у Чернівцях, тут Румунія під боком, – каже Жанна. – Вперше, коли ми приїхали в Бухарест забирати харчування для дітей, Том привіз нереальну кількість касок, бронежилетів, їжу для військових. Згодом ми почали регулярно їздити в Сучаву – закуповували хлопцям шкарпетки, куртки, їжу, консерви”.
Bird of Light Ukraine вже купила та передала на ЗСУ дев’ять швидких.
“Потім якимось чином зі мною зв’язався лейтенант з Умані і сказав про потребу у кареті “швидкої”. Ми почали збирати кошти й наразі вже закупили дев’ять машин. У серпні приїхали три фури, одна з яких привезла суто сухпайки військовим. Також ми працюємо на Харківському напрямку спільно з благодійниками – розвозимо їжу для цивільних”, – говорить волонтерка.
“Загалом у нас військово-харчовий напрямок, пакети для цивільних, де є їжа та засоби гігієни, купуємо дрони, крім того, хочемо у Чернівцях на вулиці Головній, 169, побудувати сучасний дитячий майданчик. Плануємо також розробити програму модернізації дитячого будинку. Зараз стало більше дітей-сиріт, і в них важкі психологічні травми. Хочемо, щоб вони легше адаптувались у житті. Є ще одна програма, яку я хочу втілити, – відновити українське село в новому форматі”, – каже Жанна.
Спочатку Жанна з Айзиком просто допомагали в “Олімпії”, громадам, будинкам-сиротинцям. Також Bird of light Ukraine співпрацює з фондами
Сергія Притули та “Повернись живим”. Волонтерська організація вже передала 125 тонн їжі, 101 дрон, 42 інкриптованих радіо, дев’ять швидких тощо.
“Я ніколи не уявляла, що так може скластися моє життя. Раніше я приїжджала на десять днів в Україну і хотіла їхати назад. Америка – мій дім, але тут все перевернулося з ніг на голову. Мало того, що я опинилась в Україні, та ще й в такому незвичному контексті, у мене ще й така важлива робота. Важко, але коли бачиш фото усміхнених людей, які отримали допомогу, заповнюється порожнеча всередині”, – говорить жінка.
” ”
–>
