Чернівецький симфонічний оркестр 28 червня давав концерт у Німеччині, в Дюссельдорфі.
Як зустріли музикантів там та в яких умовах відбуваються репетиції колективу з початку війни, про це виконавиця обов’язків гендиректора Чернівецької обласної філармонії імені Д. Гнатюка Руслана Косар поділилася з кореспонденткою molbuk.ua.
– Коли до нас прийшла війна, то з-за кордону нам почало телефонувати багато знайомих. Спочатку була паніка, шок, але ми зрозуміли, що від цього перемоги швидше не буде, – розповідає пані Руслана.
“Замість інструментів тепер тримають зброю”
З першого дня війни колектив філармонії створив групу, де в кожного був свій обов’язок у волонтерстві. До лав Збройних сил України також пішли їхні музиканти. З 69 людей на сьогодні колектив налічує близько 45.
– Щойно хлопці опинилися на передовій, ми зрозуміли, що їм потрібна наша допомога. Коли хлопчина, що сидів і грав поряд зі мною, тепер тримає зброю, то хочеш допомогти йому всім, чим можеш, – зазначає пані Руслана.
Чернівецька філармонія тісно співпрацює з німецькими музикантами, зокрема з диригентом Клаусом Бауером, який неодноразово підтримував оркестр.
– Уже не раз ми грали разом. Також почали працювати над створенням музичної бібліотеки. Очолив цю роботу наш диригент – заслужений діяч мистецтв України Йосип Созанський. Наші артисти набирали ноти в музичному редакторі, а Йосип Созанський їх редагував. Свій доробок ми надали в архів Львівської філармонії, оскільки вони координатори цього процесу, – каже.
У колекцію потрапили визначні українські твори: симфонія Стефанії Туркевич, дві симфонії Бориса Кудрика. Завдяки владі, місцевим композиторам вдалося створити українську музичну бібліотеку.
Українську музику хочуть чути за кордоном
– Нашу музику цінують. Після благодійного концерту симфонію Михайла Вербицького запросили ще раз зіграти в місті Дюссельдорф. Під час виступу ми також зіграли Бориса Лятушинського, – зауважує Руслана. – Мусимо зараз працювати, щоб люди не втрачали віри в перемогу. На початку війни у Чернівцях було дуже багато переселенців. До нас зверталися, щоб ми поставили дитячі програми. Ми дослухалися і робили виїзні виступи, – розповідає Руслана.
З декораціями колективу допомагали художники-переселенці, які малювали їх.
– Усі номери ми репетирували у бомбосховищах, провели туди інтернет. Спільними зусиллями це все зробили за три дні, – згадує пані Руслана. – Надалі ми плануємо серйозно підготуватися до Дня Незалежності України, щоб наш концерт був максимально сповнений патріотичного духу.
” ”
–>
