Минуло сто днів із моменту вторгнення російських військ в Україну
Як змінила українців ця війна і якою буде наша перемога? Про це кореспондентка molbuk.ua спілкувалася з кандидатом політичних наук із Чернівців Олексієм Кандюком.
“Треба прийняти те, що наш шлях буде нелегким”
– Чи змінила нас війна?
– Будь-які великі стреси, масштабні кризи, як правило, максимально проявляють у людей ті риси, які у звичних умовах не виявляються повною мірою. Тобто якщо в комусь багато хорошого, він починає чинити ще більше добра. Якщо ж поганого – стає суперпоганим. Тому хтось іде на фронт, хтось волонтерити, а інший розкрадає гуманітарку.
– Якщо узагальнити, то яка основна риса українців проявилася у цей період?
– Гадаю, що вона завжди була. Просто, мабуть, РФ не до кінця розуміла, в чому вона полягає. Це, зокрема, те, що українці завжди хотіли самі собі вирішувати, як їм бути. Це завжди принципово відрізняло Україну від тих чи інших політичних державних утворень, частиною яких була наша країна в різні часи. Тому люди, які до війни могли дискутувати про якісь політичні речі, зараз фактично на одному боці і відстоюють свою територію.
– Взагалі, зараз на часі політичні “розбірки”?
– Зараз час для всіх політиків об’єднуватися, а не займатися політичними сварками. Тепер це недоречно. Але політика завжди залишається політикою. І зовсім її уникнути ніколи не вдається. Якщо проаналізувати, то ми ще дуже сумлінно дотримуємося правила не сваритися під час війни.
Взагалі за будь-якої війни політична влада посилюється. З неї знімають обмеження, і це завжди велика спокуса. Тому вийти з війни такою ж демократичною і вільною країною (мається на увазі вільною не від зовнішнього ворога, а всередині) стане великим іспитом. Сподіваюся, що ми його складемо, бо дуже б не хотілося виграти війну і потім жити в авторитарній державі. Не для того треба вигравати в Росії, щоби ставати маленькою Росією тут.
– Ви сказали “виграти війну”. Коли це станеться?
– Тут треба розуміти, що для нас буде перемогою. Якщо вести пропаганду під час війни для того, щоби підіймати дух власного народу, – це нормально і навіть правильно. Але треба розуміти, що тим самим ви задаєте людям дуже високу планку очікувань, якої можна й не досягти. Навряд чи ми через місяць будемо десь біля Владивостока. Ситуація наразі така, що на сході дуже важко. РФ змінила короткострокову мету на захоплення Луганської та Донецької областей. І поки що дуже масовано в цьому напрямі просувається. Хоча навряд чи їм там удасться закріпитися.
Але питання в тому, до чого ми готові. Це не означає, що ми повинні вважати, що програємо, або змиритися з тим, що втратимо території. Просто треба прийняти, що це буде нелегкий шлях. І, можливо, не дуже короткий.
Просто Україна має бути до цього морально готова. Щоб, якщо підпишуть якийсь договір чи припиняться активні бойові дії, у нас не понеслася країною масштабна “зрада” і не почалися внутрішні бродіння.
Бо насправді велике питання, що ми будемо робити після. Немає жодного сенсу після таких подій відбудовувати таку Україну, яка була до 24 лютого. Треба будувати нову. Для цього потрібні зусилля, чіткі, реалістичні плани. І точно не треба жодних популістських речей, тому що вони будуть тільки забирати сили.
“Просто брязкати зброєю на кордонах із Росією – не допоможе”
– Якою має бути оновлена Україна?
– Тут велике питання. Мені не дуже подобається концепція, висловлена президентом, про те, що у нас будуть стояти люди з автоматами біля кожного супермаркету. Проформи Ізраїлю – не дуже приємна ситуація для того, щоби в ній жити. По-друге, треба розуміти, що Ізраїль воює з противником, який (не хочу образити палестинців) технологічно точно набагато нижче, ніж Ізраїль. А у нас ситуація навпаки. І за розмірами, і за кількістю людей, і за кількістю озброєння. Тобто у нас преференція над Росією повинна бути в демократичному і швидкому економічному розвитку. Якщо ми на кордонах із Росією будемо просто брязкати зброєю – це не допоможе.
Уже сьогодні варто розуміти: щойно буде старт, щойно нам дадуть перепочити, відразу треба починати щось робити з економікою, і то швидко. Бо той самий Афганістан дуже багато зробив для розпаду СРСР, але самому Афганістану це нічого доброго не дало. Тому навіть якщо ми поступово станемо причиною розпаду Росії, нам треба дбати про нашу країну, а не думати, що буде з РФ.
– Чи не опиниться Україна внаслідок війни на рівні країн третього світу?
– Опуститися до рівня країн третього світу можна й без війни. Усе залежить від того, як управляти економікою. Ситуація в нас уже важка. Очевидно, матимемо масштабні вливання з ЄС і не тільки. І якщо розумно використовувати ці кошти, то поступово можна буде побудувати трішки іншу країну. Але для цього треба вже починати планувати, розуміти, які механізми потрібні, щоби ці гроші не розікрали. Бо недоброчесні люди, на жаль, нікуди не подінуться. Тож треба розробити механізми недопуску таких людей до казни.
Наскільки ми будемо успішними, настільки, власне, і буде не просто так ця війна. І економічний успіх насамперед покаже, що ми вийшли переможцями. Оце буде показником. Бо якщо ми займемо, до прикладу, Бєлгородську область або візьмемо Москву – для мене це не буде значною перемогою. Бо для чого вони нам потрібні? А от якщо ми розвиватимемося на рівні європейських країн – це буде перемога.
” ” у Facebook | Telegram | Viber |
–>
